Ринкова економiка

1.2.2. Еволюція товарного виробництва

1.2.2. Еволюція товарного виробництва

Товарне виробництво у рабовласницькому суспільстві.

 

Товарне виробництво зароджується ще в первісній общині і певного розвитку досягає у рабовласницькому суспільстві. Отже, коли ми говоримо про натуральний характер рабовласницьких господарств, то це не означає, що вони повністю були замкнуті, ізольовані і ні одна частина їх продукції не надходила у сферу обміну. Об’єктивні умови розвитку суспільства поступово розкривали кордони натурального господарства, втягуючи його у нові економічні зв’язки, які набирали товарної форми, і, в першу чергу, такою умовою було поглиблення суспільного поділу праці, яке вело до зростання ефективності виробництва. Отже, не розвиток приватної власності, яка, навпаки, автономізус господарства, а саме суспільний поділ праці, який не залежить від форм власності, породжував розвиток товарних відносин. Зокрема мова йде про другий крупний суспільний поділ праці (значного розвитку він досяг у 2 тисячолітті до н.є.), який привів до виділення ремесла від землеробства.

Розвиток ремесла, яке досягло досить високого рівня особливо в античних містах, мав першочергове значення для виробництва продукції, яка надходила у продаж, а це, у свою чергу, розширювало сферу обміну. Найперші літературні згадки про ремісництво, як сферу прикладення праці, ми знаходимо в “Іліаді” Гомера де, зокрема, фігурують ремісники різних спеціальностей: теслярі, лимарі, каменярі, гончарі, майстри обробки металу. [6] Роль торгівлі досить чітко розкрита в трактатах про землеробство, де він, наприклад, дає такі рекомендації щодо туніки, тоги, плащі, клаптикові ковдри; в Калах і Мінтурнах: накидки, залізні інструменти, лопати, кайла, сокири і набірну збрую; у Венафі лопати, Суесі і Луканії: вози; молотильні дошки в Альбі і у Римі; долі, чани, черепицю у Венафрі..." [7]. Далі вказується, де краще купувати відра, глечики, мідний посуд, ключі з запорами, кошики, ремні, мотузки ... Важливу роль у розвитку товарних відносин у рабовласницьку епоху відіграло поглиблення спеціалізації і збільшення обсягів сільськогосподарського виробництва.

Хто ж виступав основними суб’єктами виникаючих товарних відносин, прообразами теперішніх бізнесменів? Виробництвом продуктів для продажу займалися дрібні власники (селяни і ремісники), а також рабовласники. Причому з розвитком рабовласницького виробництва рабовласники збільшували обсяг продукції на продаж за рахунок розширення виготовлення додаткового продукту, який вони привласнювали. Ми можемо константувати , що випадковий, епізодичний товарний обмін, яким він був у первісному суспільстві, при рабовласницькому ладі розвинувся в систему регулярної торгівлі. Саме в рабовласницькому суспільстві виникає таке поняття як ринок (спочатку, як місце, де здійснюються акти купівлі-продажу). Поруч з місцевою торгівлею, в якій брали участь товаровиробники даного міста, району або країни, формується і міжнародна торгівля. Досить активно міжнародну торгівлю вели такі рабовласницькі держави як Єгипет, Китай, Вавілон, Греція, Рим.

Все більше залучення товаровиробників у товарні відносини, в ринок породило ряд суперечностей. А саме: а) роздвоєність товаровиробника на виробника товару і його продавця; б) необхідність поділу затрат на виробництво і реалізацію. Як ці суперечності долалися? Напочатку, щоб не витрачати спеціально час на збут товарів (і тим самим зменшувати час виробництва товарів), товаровиробники пристосовували свої операції на ринку до святкових днів. Але з розширенням товарних відносин збільшувалася праця і витрати, пов’язані зі збутом товарів. Все це в кінцевому рахунку привело до того, що із середовища товаровиробники почали виділятися особи, які взяли на себе посередництво у збуті. Так, ще в рабовласницькому суспільстві виникає купецький капітал. З появою класу купців, які займалися лише торгівлею, відбувся третій крупкий суспільний поділ праці. В античному суспільстві купецький капітал досяг високого ступеня свого розвитку. Уже в кінці 5 ст. до н.е. він захопив всю посередницьку торгівлю. В окремих випадках торгівля стає спеціальністю цілих народів (наприклад, фінікіян). [8]

Діяльність купецького капіталу сприяла тому, що почало розвиватися виробництво ради отримання грошей, а це неминуче вело до дальшого поширення товарно-грошових відносин і підривало основи натурального господарства, яке все ще залишалося панівним в умовах рабовласницького ладу. Становлення товарного виробництва і товарного обігу, в умовах рабовласництва викликало розвиток грошового обігу, функцій грошей. Особливого значення набувають такі функції грошей, як засіб обігу, засіб платежу і світові гроші. Все це веде до того, що поруч з товарно-торговим капіталом з'являється грошово-торговий капітал широко розвинулася міняльна справа, зберігання грошей, посередництво у платежах. З’являється прообраз майбутнього банківського капіталу - капітал лихварський. Але в той же час, як відначалося вище, товарне виробництво і породжені ним купецький і лихварський капітали виступали лише придатками, обслуговували натуральне у своїй основі рабовласницьке виробництво. Тобто товарне виробництво було лише придатком до натурального, носило підпорядкований, обмежений характер. І причиною тому були особливості рабовласницького ладу: а/ відносно низький рівень розвитку суспільного поділу праці; б/ панування сільського господарства; в/ рабовласницька форма власності.

Товарне виробництво у феодальному суспільстві

Розпад рабовласницького ладу і перехід суспільства до феодалізму на перших порах (ранній феодалізм) дещо загальмував розвиток товарно-грошових відносин і цим самим затримав процес витіснення натурального господарства. Воно, як і в рабовласницькому суспільстві, продовжувало займати панівне становище. Особисте споживання феодалів /поміщиків/ і кріпосних селян, а також виробниче споживання забезпечувалися майже повністю за рахунок продукту, що створювався в межах феодального маєтку. Селянин і його сім’я виготовляли у своєму господарстві для власного споживання майже всі необхідні продукти, а також і ремісницькі вироби. Товарне ж виробництво, як і у рабовласницькому суспільстві, носило підпорядкований характер, являло собою лише окремий устрій феодальної економіки.

Проте об’єктивні процеси розвитку товарних відносин вже зупинити було неможливо. Особливо ці процеси поширилися в результаті переходу у взаємовідносинах між феодалами і кріпосними селянами від натуральної ренти до грошової. Селяни змушені були виготовлені ними продукти продавати на ринку і .розплачуватися з поміщиками /феодалами/ грішми. Це, з одного боку, збільшувало абсолютно кількість продуктів, що виготовлялись для продажу, а,з іншого, надавало товарного характеру селянському господарству. В результаті розширення торгівлі між селянами і феодалами, з одного боку, і міськими ремісниками, з іншого, формуються внутрішні ринки. З допомогою торгівлі встановлюються і зміцнюються економічні зв’язки між сільськогосподарським і ремісничим виробництвами. Подальший розвиток отримують торговий і лихварський капітали, характерною особливістю яких було те, що вони, не пов'язані безпосередньо з виробництвом /бо виконували лише посередницькі функції/, джерелом свого прибутку мали додатковий, а іноді і необхідний продукт створений селянами і ремісниками. Значного розвитку при феодалізмі набуває і міжнародна торгівля. До 11 ст. активну роль в ній відігравали арабські і візантійські купці. Але, починаючи з 11 ст. все більшу роль у міжнародній торгівлі починають відігравати купці європейські. Великими торговими центрами стають Венеція, Генуя та інші.

Торговельні зв’язки між містами, між містом і селом, між різними країнами поступово стають більш широкими і більш регулярними. Сильний поштовх розвитку торгівлі був даний великими географічними відкриттями /Америка, Індія/. В результаті цих процесів уже в 15-16 ст. товарно-грошові відносини досить глибоко проникли в економіку не лише міста, але і села. Існування за цих умов цехового ремесла і натуральних феодальних господарств ставало все більш несумісним з потребами економічного розвитку. Феодальна організація ремісничого виробництва у формі цехового ладу з його суворою регламентацією обсягу і технології виробництва, з цеховою монополією обмежувала можливості значного і послідовного прогресу техніки виробництва, збільшення обсягів товарної продукції. Феодальне сільське господарство з роздрібленим надільним землекористуванням, підпорядковуванням феодальній общині перешкоджало зростанню продуктивності праці і укрупненню ромірів господарства. Всі ці елементи натурального господарства обмежували місткість внутрішнього ринку, гальмували розвиток товарного обміну. Об'єктивні процеси розвитку продуктивних сил, що виразилося у розвитку товарно-грошових відносин, прийшли у протиріччя з існуючою феодальною формою організації виробництва у вигляді натурального господарства. Виникає суспільна потреба у ліквідації феодальних виробничих відносин і заміни їх новими, які б відповідали рівню і характеру зростаючих продуктивних сил.

Який же можна зробити висновок із здійсненого історичного екскурсу?

1. Товарне виробництво, ринок існували не завжди. Вони виникають лише на певному етапі розвитку людського суспільства.

2. Товарне виробництво, ринок не є породженням капіталістичного ладу. Вони виникли задовго до нього зародились і існували в первісному, рабовласницькому і феодальному суспільствах.

3. Товарне виробництво, ринок самі по собі не породжують капіталізму, капіталістичних відносин. Для цього необхідні певні додаткові умови.