Ринкова економiка

1.2.1. Загальні форми економічного життя людей

1.2.1. Загальні форми економічного життя людей

Натуральне виробництво

Історично першою економічною формою функціонування людського суспільства було натуральне виробництво. Що воно собою являє? Натуральне виробництво - тип господарства, в якому процес створення матеріальних благ спрямований безпосередньо на задоволення власних потреб виробника. При натуральному господарстві продукт не приймає товарної форми (тобто не стає об’єктом купівлі-продажу), а утворює фонд життєвих засобів для самого виробника. У найбільш чистому виді натуральне господарство існувало лише у первісних народів, що не знали суспільного поділу праці, обміну і приватної власності. Воно було пануючим у державах стародавнього Сходу, які являли собою систему замкнутих, економічно самостійних общин. В античних рабовласницьких державах (Рим, Вавілон, Єгипет) поруч з натуральним господарством досить розвинутим було товарне господарство. Останнє передбачало виробництво продукту не лише для власного споживання, а і на продаж. Однак домінуючою формою господарювання в цих державах залишалася натуральна. В епоху раннього феодалізму натуральне господарство знову стало пануючим, одною з головних рис феодальної економіки.

Натуральна форма буття виробництва була характерною і пануючою для народів, що населяли Україну, практично до скасування кріпацького права (1861р.). Тобто мова йде про те, що натуральну форму мав додатковий продукт, який привласнював поміщик, або місцевий мироїд-кулак. Цей додатковий продукт виступав у вигляді багаточисельних натуральних повинностей і платежів (подимне, подушне, за вікна, містки і т.і.). Натуральний характер мало і господарство феодально залежного селянина. Воно служило джерелом засобів виробництва, робочої сили і засобів споживання для поточних потреб поміщицького маєтку і забезпечувало поновлення його запасів.

Соціально-економічна природа натурального господарства найбільш повно розкривається у його характерних рисах, їх можна розглянути вдвох аспектах:

а) такі, що характеризують організаційний бік натурального господарства;

б) такі, що розкривають його економічну природу. Зрозуміло, що поділ цей досить умовний, тому що організаційні і економічні риси тісно між собою пов’язані і виділити їх можна лише в теоретичному плані.

Серед організаційних рис, насамперед слід виділити замкненість. Суть її полягає у тому, що окреме натуральне господарство являє собою відособлений замкнутий у собі маленький світ. У такій системі кожна господарська одиниця (селянське господарство, сільська община, феодальний, поміщицький маєток) здійснює всі види господарських робіт, починаючи від добування різних видів сировини і закінчуючи кінцевою підготовкою їх до споживання. Замкненість натурального господарства неминуче веде до його консерватизму і стійкості протягом тривалого історичного відрізку часу. Зокрема, для натурального господарства типовим є традиційність форм, методів і способів виробництва, постійний характер продукції, економічних зв’язків і галузевих пропорцій, які відтворювалися без істотних змін протягом століть і виступали для виробників як обов’язкові, освячені звичаями господарські норми. Все це породжувало застій, використання рутинної техніки, повільні темпи розвитку.

Серед рис, які розкривають економічну природу натурального господарства, в першу чергу, слід відзначити слабо виражений поділ праці. Це проявляється в обмеженості галузей господарства, видів виробничої діяльності, спеціалізації робітників. У такому господарстві економічні відносини виступають у відкритій, неуречевленій формі. Тобто економічні відносини між людьми виступають такими, якими вони є в реальному житті, не затушовуючись якимись іншими, наприклад, речовими формами. Це є друга характерна риса, що розкриває економічну суть натурального господарства. І, нарешті, натуральне господарство характеризується також слабко вираженим суспільним характером виробництва. Тобто,у натуральному господарстві суспільний характер праці, завдяки його замкненості, проявляється досить невиразно. Створюється враження, що праця індивідуального відособленого натурального виробництва виступає лише як його приватна справа. Див.схему 5.

Схема 5. Натуральне виробництво

 

Завершуючи характеристику натуральної форми господарювання, слід відзначити, що вона адекватна лише тому рівню розвитку продуктивних сил і лише тим економічним відносинам, які визначають вкрай обмежену мету виробництва, підпорядковують її задоволенню потреб, незначних за обсягом і одноманітних за складом.

Товарне виробництво

Натуральне виробництво тисячоліття існувало у первісній общині як єдина форма господарювання. Однак на певному етапі розвитку продуктивних сил виникає нова форма господарства - товарне виробництво. Що воно собою являє? Товарне виробництво зароджується як протилежність натурального господарства, бо являє собою певну організацію суспільного виробництва, при якій економічні відносини між людьми проявляються через ринок, через купівлю-продаж продуктів їх праці. В результаті цих процесів продукт праці перетворюється в товар, а саме виробництво продуктів як товарів стає товарним виробництвом. Отже, з’ясування суті товарного виробництва слід починати з розгляду природи товару.

Кожний, хто не знайомий з природою товару, оцінює його лише за зовнішніми ознаками: форма, розміри, колір, смак, запах і т.д. Однак ці властивості не можуть дати відповідь на питання: чому одна і та ж річ в одних випадках виступає як товар, а в інших товаром не стає? Приклад. Вирощені для себе квіти не товар. Ті ж самі квіти, вирощені для продажу, товар. Людина купує квіти, вони виступають як товар. Дарує ці квіти, вони перестають бути товаром. В чому справа? Очевидно, що речі самі собою товарами не являються. Вони стають ними лише в залежності від дій людей, лише тоді, коли люди вступають у відносини між собою. Але чи всякі відносини між людьми перетворюють речі в товари? Перетворення речей у товари відбувається лише при певних - мінових відносинах.

Чи завжди існували мінові відносини і речі перетворювалися в товари? Чи завжди виробництво існувало як товарне виробництво? Деякі економісти, а здебільш політики, намагаються зобразити прагнення до обміну як біологічну властивість людей. А на цій основі доказати вічність товарного виробництва. Для чого це потрібно? Справа в тому, що капіталізм, як далі буде з’ясовано, виріс із товарного виробництва. Тому, доказуючи вічність товарного виробництва, вони тим самим обгрунтовують незмінність (вічність) капіталістичної системи, заперечуючи цим самим процес розвитку суспільства до нових більш вдосконалих і більш справедливих систем. Чи дійсно це так? Неупереджений науковий аналіз показує, що обмін, по-перше, явище не біологічне, а суспільне і, по-друге, що обмін товарів, товарне виробництво, хоча і виникли давно (п’ять-сім тисяч років тому), існували не завжди, вони властиві лише певному рівню розвитку суспільного виробництва. Тобто для їх виникнення повинні сформуватися певні умови. Першою вихідною умовою виникнення товарного виробництва є суспільний поділ праці в результаті якого створюється об’єктивна необхідність обмінювати продукти, створені в різних видах виробництва, тому, що на цій основі відбувається процес відособлення різних видів праці. Історично першим крупним суспільним поділом праці був поділ між тваринництвом і землеробством. Але одного суспільного поділу праці для того, щоб виробництво стало товарним, ще недостатньо. Історія знає багато прикладів, коли в первісній общині існував досить високий поділ праці, зокрема в індійській сільськогосподарській общині, де кожний її член займався точно визначеним видом праці. Проте продукт праці не поступав в обмін, тому що суспільна власність на засоби виробництва передбачала його колективне привласнення. Отже, суспільний поділ праці є вихідна, але недостатня умова формування товарного виробництва.

Для того щоб товарне виробництво стало регулярним, оформилося в певну сферу життєдіялінсті суспільства, необхідно, щоб суспільний поділ праці був доповнений правом індивідуального привласнення результатів праці і розпорядження ними. Історично вперше така умова формується лише з виникненням приватної власності на засоби виробництва в період другого крупного суспільного поділу праці між землеробством і ремісництвом на базі якого згодом виникає промисловість. Схема 6

Схема 6. Умови виникнення товарного виробництва

 

В результаті формування названих умов і виникає обмін товарами, як форма економічного зв’язку між виробниками. Отже, ця форма зв’язку не випадкова, а об’єктивно зумовлена виникненням суспільного поділу праці і розвитком форми власності. Суспільний поділ праці породжує матеріальний зв’язок між людьми. Кожний член суспільства, що спеціалізується на виробництві певного продукту, виробляє його для інших членів суспільства, але, в свою чергу, він потребує продукти їх праці. Приватна ж власність на засоби виробництва, навпаки, роз’єднує людей, робить їх виробниками. Єдиною формою еко-витрамати спеціалиїж розрізненими приватними товарови-зменшуватже стати лише обмін товарами, ринок. Що ж ми пристосо під товарним виробництвом? Під товарним виробом ми розуміємо ту фазу економічного розвитку, при .ай продукти виготовляються не лише для задоволення потреб виробників, але і з метою обміну, тобто виготовляються в якості товарів, а не споживних вартостей. Основні риси товарного виробництва перераховані в схемі 7.

Схема 7. Товарне виробництво