Ринкова економiка

4.3.1. Психологічний фактор бізнесу

4.3.1. Психологічний фактор бізнесу

Поняття психології бізнесу

Бізнес - особливий вид діяльності. Щоб ним займатися, мало мати бажання і капітал, необхідно мати ще й певний психологічний, як внутрішній, так і зовнішній “настрой”. Не випадково, як свідчить світовий досвід, більше половини нових фірм закриваються у перший же рік свого існування. Серед причин, через які закриваються новостворені фірми, не останню роль відіграє відсутність у бажаючих зайнятися підприємницькою діяльністю психологічних даних, а також невміння “вписатися” в те соціально-психологічне середовище, яке панує в даній країні.

Психологічний фактор бізнесу слід розглядати у двох аспектах: як внутрішню спрямованість суб'єкта на підприємницьку діяльність і як певне соціально-психологічне середовище, у якому приходиться діяти бізнесмену. Тобто психологічний фактор виступає, з одного боку, як внутрішній спонукач до підприємництва, а, з іншого, як зовнішня оболонка у вигляді традицій, громадської думки, історичних, економічних, політичних і соціальних умов тієї чи іншої країни. Тому, при єдиній скерованності на прибуток, характер підприємницької діяльності в Японії, інакший як у СШA. Німеччина має свою специфіку, країни Близького Сходу свою і т.д. Отже, бізнес - це соціально-психологічна і ділова творчість вільної людини. Рушійні сили його лежать як у самій людині: у його особистій ініціативі, енергії, активності, відповідальності, порядності і винятковій працездатності, так і в зовнішньому психологічному середовищі. Не можна заставити людину стати бізнесменом, можна лише створити умови для економічної свободи, навчити деяким навичкам маркетингу та економічним знанням і відпустити її у вільне “плавання”. Бізнес - це жорстока конкуренція, азарт боротьби і самоутвердження, це постійний тренінг і напруга, як у великому спорті, це актуалізація своїх здібностей і обдарованості, як у творчості.

Внутрішні спонукальні мотиви бізнесу

Що побуджу є людей займатися підприємництвом (бізнесом)? Які внутрішні психологічні мотиви спонукають їх до ділової активності в економіці? У нашій свідомості, особливо під впливом тих негативних явищ, якими супроводжується процес формування наших кримінальних підприємців, складається враження, що основним таким мотивом є прибуток, причому, будь-якою ціною. На жаль, така думка про підприємництво закріплюється і нашими новими законодавчими актами, в яких окрім прибутку ні про які інші мотиви підприємництва не згадується. Аналіз історії розвитку підприємницької діяльності показує, що підприємцем людина стає під впливом самих різноманітних мотивів, серед яких присутній і мотив прибутку, але він не завжди виступає на перший план.

1. Часто людина стає підприємцем прагнучи реалізувати свої власні винаходи, ідеї. Яскравим прикладом цьому є І .Форд. Він був сином фермера і сам повинен був стати фермером. Але ще підлітком Форд зацікавився технікою, другою його ідеєю став транспорт, що прямим шляхом привело його до винахідництва. А потім, на протязі всього життя, основним його прагненням було - реалізація своїх ідей. Здійснити це без капіталу було неможливо, тому водночас Форд зайнявся і підприємництвом, ставши одним із самих багатих людей Америки.

2. Людина стає підприємцем також, відчуваючи незадоволення своїм соціальним і матеріальним положенням. Гостре невдоволення собою і бажання всього досягнутії власними силами примушують людину інтенсивно думати і активно діяти, шукати нові шляхи і рішення, змінювати стиль свого життя, випробовувати свої здібності у різних галузях. Так у бізнес попав відомий спеціаліст у галузі людських відносин Д.Карнегі. Відчувши глибоке невдоволення своєю роботою (продаж вантажних автомобілей), він залишає її і починає викладати ораторське мистецтво у вечірній школі. Під час занять Карнегі підмітив, що основна погреба його учнів - навчитися успішно спілкуватися, організовувати ефективну ділову взаємодію. Він почав працювати у цьому напрямку і через деякий час став всесвітньо відомим спеціалістом.

3. Потужним психологічним фактором бізнесу є гостре бажання людини виділитися, проявити себе, задовольнити своє честолюбство. Вирішивши зайнятися бізнесом, така людина мріє про славу, почесті і матеріальний добробут. богатство вданому разі потрібно не для задоволення всепоглинаючої пристрасті споживання, а виступає одним із засобів виділитися серед інших, заявити про себе, досягнути незалежності. Можна навести багато прикладів, коли дуже багаті люди Заходу ведуть скромний, аскетичний спосіб життя і напружено працюють. Л.Якокка, спочатку співкерівпик у фірмі Г.Форда, а потім його конкурент і президент самостійної корпорації “Крайслер" надзвичайно багата людина, писав, що він ненавидить марнотратство, ніколи не викидав хліб і з задоволенням відмічав, що його доньки майже регулярно купують речі на дешевих розпродажах.

4. Яскраво вираженим мотивом підприємництва є задоволення особистих потреб у лідерстві. Підприємець, бізнесмен це незалежна за характером людина, яка схильна до самостійності і свободи. З цим фактором бізнесу пов'язано прагнення задовольнити гостру потребу у самовияві, самоактуалізації. Найбільш яскраво ця потреба виявляється у обдарованих і творчих людей.

Такі, в принципі, основні внутрішні мотиви (окрім прибутку), які роблять людей справжніми підприємцями, а не кримінальними злочинцями. Див.схему 82.

Схема 82. Внутрішні спонукальні мотиви

Якості бізнесмена

Будь-яка людина прагне самоутвердитися. Якщо прослідкувати історію людства у психологічному плані, то вона виступає історією самоутвердження яскравих і сильних особистостей. Підприємець намагається у своїй справі утвердити себе самого, виявити свої особисті здібності і можливості у конкретній практичній справі. Для цього треба мати певні якості. Див.схему 83.

Схема 83. Основні якості бізнесмена

Ризик. Справжній підприємець - це смілива і азартна людина, схильна до розумного, усвідомленого ризику. Можливості цієї якості підприємця найбільш повно розкриваються у малому бізнесі, де вони можуть контролювати ситуацію, гнучко пристосовуватися до ринку, мобільно змінювати вид діяльності після того, як їх ідеї перехоплюються представниками великого бізнесу.

Новизна. Істинний підприємець не терпить рутини, його завжди приваблює новизна. Тому він надзвичайно мобільний, гнучкий, легко перебудовується, прагнучи до розвитку і руху вперед. З приводу цього І .Форд писав, що життя - це зростання, подорож. Той, хто думає, що він зупинився відпочити, не знаходиться у спокої, він почав свій рух назад.

Прагматизм. Підприємець - прагматик. Він не любить нудної одноманітності ні у діях, ні у мисленні, прагне до різноманітності і багатоваріантності у справах.

Ділова етика. Це, насамперед, чесність і виняткова порядність у ділових зв'язках, добросовісне відношення до своєї праці, розвинуте почуття відповідальності перед людьми, з якими маєш справу, прагнення до високої якості в роботі.

Знання і організаторські здібності. Підприємець - це, з одного боку, людина яка володіє комплексом знань в галузі економіки, психології, іноватики, політики, юрисприденції, а, з іншого - неабиякий організатор. Він вміє організовувати ефективну взаємодію спеціалістів з різних професійних сфер і продуктивно контактувати як з науковцями, так і з власниками капіталу, представниками виробництва і спеціалістами з маркетингу.

Соціально-психологічне середовище бізнесу

Підприємницька діяльність відбувається не у вакуумі, а у певному соціально-психологічному середовищі, яке формується у кожній країні. Це середовище (соціально-психологічний клімат) може сприяти або, навпаки, гальмувати розвиток підприємництва. У колишньому СРСР психологічний клімат для розвитку підприємництва був вкрай несприятливим через негативне ставлення до нього, як з боку владних структур, так і з боку населення. Тому вся підприємницька енергія людей або придушувалася, або переходила в тіньову економіку. І, навпаки, сприятливий соціально-психологічний клімату країнах Заходу (західні спеціалісти вважають, що бізнесмени, підприємці - це “цвіт нації”, її “золотий запас”, діловий потенціал країни, який сприяє її духовному і економічному процвітанню) сприяє широкому розвитку підприємництва.

Кожна країна має свої національні особливості, які визначають психологію бізнесу і впливають на його ефективність. Прослідкувати ці особливості ми можемо, співставивши умови розвитку підприємництва у двох найбільш показових у цьому відношенні країнах - СШA і Японії.

Психологія американського бізнесу

Якщо говорити про національні особливості американців, які впливають на їх ділову активність, то необхідно підкреслити здатність вести боротьбу, утверджувати свою вищість та життєстійкість. “На війні, як на війні” - девіз американців, який показує, що вони вміють вести боротьбу, і яким вони користуються у всіх сферах діяльності (в т.ч. і в бізнесі). Ці національні риси сформувалися під впливом двох факторів. Див.схему 84.

Схема 84. Фактори, що формують психологію американського бізнесу

Особливості освоєння американського континенту полягали в тому, що засвоювали його у боротьбі з корінним населенням окремі вихідці з інших країн світу, в основному з Європи. Звідси випливають два наслідки. По-перше, у цій боротьбі приходилося покладатися лише на власні сили. Звідси індивідуалізм, культ сильної особи. По-друге, американська “нація” - це конгломерат, який утворився з найбільш завзятих, енергійних, рішучих, авантюристичних і агресивних виходців з Європи, які шукали сфери самоутвердження. Звідси наполегливість, жорстокість і агресивність. Важливим фактором формування психології американського бізнесу є і те, що США пізніше країн Європи стали на шлях капіталістичного розвитку. Щоб завоювати “місце під сонцем” і утвердитися як світова держава в жорстокій конкуренції із старими капіталістичними державами Європи, Америці прийшлося проявити неабиякі якості і, в першу чергу, новаторство, діловитість і прагнення до лідерства. Саме це і визначає характерні риси американського бізнесу. Див.схему 85.

Схема 85. Характерні риси американського бізнесу

Можна виділити три найбільш характерних психологічних моменти американського бізнесу. По-перше, це ставка на одноосібний, авторитарний стиль. В Америці взагалі розповсюджений культ сильної особи з рисами великого прагнення до самоутвердження, особи зверхчестолюбивої і агресивної. Американці схиляються перед волею, здатністю користуватися будь-якими засобами для перемоги. Тому не слід тішитися зовнішньою демократичністю, доступністю і приємною життєрадісностю американців. В організаційній діяльності американських фірм присутня жорстка дисципліна, беззаперечна підпорядкованість. По-друге, це скерованість на зміни, прагнення до нового. На соціально-економічному та політичному рівнях - це децентралізація виробництва та збутових операцій, пошук нових ринків і диверсифікація операцій, дебюрократизація управлінських структур, зміна стилю і організації управління. А звідси, третій момент - прагнення до самовдосконалення, підвищення свого кваліфікаційного рівня. Однією із провідних характерних особливостей ділової Америки є створення широкої мережі безперервного навчання і підвищення кваліфікації для працівників управління і рядових співробітників. Особливо популярні активні методи навчання, які застосовуються з метою підвищення особистої активності і ініціативи слухачів, інтенсифікації їх творчого мислення і емоційно-волевої сфери. Найпрестижнішими є дві школи бізнесу: Слоуновська школа управління Массачузетського технологічного інституту і школа бізнесу Гарвардського університету.

Однак це не означає консервації американського соціально-психологічного клімату. Ще у 1985р., спостерігаючи за американцями, японські бізнесмени іронічно відмічали, що у трудовому колективі американських фірм розвинуті незалежність, індивідуалізм у відносинах. Але всього через декілька років американські консультанти і теоретики менеджменту зрозуміли вразливість і недосконалість індивідуалістських, авторитарних форм організації праці і управління і почали пропагувати розвиток загального “духу команди”, закликати до “пом’ягшення звичаїв”, відмови від індивідуалізму, до загальної лібералізації в управлінні і ділових відносинах. Тому останнім часом серед провідних моральних факторів найбільш важливе значення надається рівню співробітництва, лояльності, здібності до спільної плідної діяльності, взаємозалежності. Сучасний американський службовець, керівник і бізнесмен, який раніше демонстрував риси сильної особистості та індивідуаліста, змушений тепер змінювати Свій імідж: ставати комунікабельним, терпимим до іншої думки, бути гнучким, дипломатичним, прагнути до співробітництва». Америка, яка ще зовсім недавно повчала Японію, як треба вести бізнес, сама почала у неї вчитися, і американці, як показує практика, виявилися не гіршими учнями, як японці.

Психологія японського бізнесу

Японський менеджмент і підприємництво формувалися теж під впливом двох зовнішніх факторів.

Саме ці фактори безпосередньо визначають характер і поведінку японського бізнесмена, особливості японського бізнесу, його характерні риси. Див.схему 87.

Схема 87. Характерні риси японського бізнесу

Майже всі іноземні спостерігачі, як і самі японці, відмічають таку рису японського характеру, як виняткова працездатність. Загальновйзнана думка, що японці працюють більше всіх у світі, а відпочивають менше всіх. У повсякденній напруженій роботі полягає істинний спосіб життя японської нації.

Японці настирливі і завзяті у досягненні мети. Вони можуть роками цілеспрямовано працювати, терпеливо і без відчаю ставитися до невдач. їм взагалі властиво свої поразки розглядати з позицій стимулу до нової посиленої діяльності.

Японці одержимі пристрастю до постійного вдосконалення, зниження витрат, кращого обслуговування, високої продуктивності, високої якості. При цьому все вони роблять з великою швидкістю. І робиться це не тому, що так по добається японцям, а тому, що жорстока конкуренція, у якій розвивається японський бізнес, диктує такий спосіб поведінки. Інакше не виживеш.

Характерною особливістю Японії в галузі- організації праці є прихильність до колективних форм (за японською термінологією - “групізму”). Це проявляється у винятковій відданості фірмі, а також прагненні приймати рішення, попередньо погоджені на усіх рівнях управління, причому не зверху донизу, як у нас, а знизу до верху. Колективний характер праці японців, їх патерналізм проявляються і в тому, що вони схильні до демократичних форм взаємодії під час їх трудової діяльності. Так, керуючі і рядові співробітники фірм носять однаковий простий одяг, їдять в одній їдальні, працюють в одному великому приміщенні. Часто сам керуючий включається у виробничий процес: стає до верстата, обчислювальної машини, займається діловими паперами. Проте, не. слід ідеалізувати японську демократію у взаємовідносинах робітників і господарів фірм. Загальновідомо, що трудові відносини в Японії є самі жорсткі у світі: мізерна (відносно) оплата праці при її високій інтенсивності, жорстка дисципліна, чітка система підпорядкування і ієрархії - це неодмінні атрибути у діяльності японських корпорацій.