Ринкова економiка

4.1.2. Умови і принципи здійснення підприємницької діяльності

4.1.2. Умови і принципи здійснення підприємницької діяльності

Умови підприємницької діяльності

Ефективна підприємницька діяльність можлива лише в певних соціально-економічних умовах, при певному політичному устрої, який заохочує підприємництво, історична практика підтверджує це. Зокрема, в країнах, де підприємництво бурхливо розвивалося і розвивається, як правило, завдяки цілеспрямованим зусиллям держав, створювався соціально-економічний клімат, сприятливий для цієї діяльності (США, Японія, ФРН, Гонконг, Сінгапур і т.д.) і навпаки - СРСР, країни Східної Європи. Які ж умови найбільш сприяють розвитку підприємництва? Не зважаючи на специфіку кожної країни, їх можно звести в таку систему:

- стабільність державної економічної і соціальної політики, спрямованої на підтримку підприємництва;

- позитивна суспільна думка по відношенню до підприємців і підприємництва;

- пільговий податковий режим, який забезпечує дійові стимули для підприємництва;

- наявність розвинутої інфраструктури підтримки підприємництва (наявність іноваційних центрів; спеціалізованих фірм, що надають фінансову допомогу по-чаткуючим підприємцям; консультативних центрів з питань управління, маркетингу, реклами; курсів і шкіл підготовки підприємців і т.д.);

- існування ефективної системи захисту інтелектуальної власності, дія якої розповсюджується не лише на винаходи, але і на всю продукцію, новаторські ідеї, концепції і методи ділової активності;

- дебюрократизація процедур регулювання господарської діяльності з боку державних органів (скорочення форм звітності, полегшення правил реєстрації і т.д.);

- підприємницька етика.

Слід відзначити, що формуванню цих умов у певній мірі сприяє Закон України “Про підприємництво”, який гарантує загальні і майнові права підприємців, передбачає державну підтримку підприємництва і державне його регулювання (ст.12, 13, 14, 15). Але мало прийняти закон (це робиться досить швидко), треба створити умови для його реалізації. А цього поки що в нас немає. З одного боку, стара бюрократично-адміністративна система всілякими методами гальмує його реалізацію, бо розвиток підприємництва неминуче веде до зламу старих структур, робить непотрібною діяльність цілої армії бюрократів-чиновників. З іншого боку, нові чиновники, які прийшли у владні структури на хвилі руйнування, основу своєї діяльності, як правило, вбачають лише в особистому збагаченні і тому процес державної реєстрації та забезпечення державних прав і гарантій підприємництва, передбачених Законом, обставляють цілою системою хабарництва, поборів, що, звичайно, робить неможливим розгортання підприємництва в потрібних масштабах, приіціплює йому криміногенні риси.

Але, в умовах відродження капіталістичної системи господарювання, зупинити розвиток підприємництва неможливо. Підприємницька революція стає об’єктивно неминучою. Тому ми повинні бути готовими до майнового розшарування суспільства, бо зняття обмежень на підприємницьку діяльність неминуче приведе до значного збільшення осіб з великими доходами. Будуть і люди з доходами незначними і зовсім без доходів. Це є об’єктивні результати дії закону вартості, який в умовах ринкової економіки є визначальним.

Принципи підприємництва

Підприємницька діяльність - це досить складна форма господарювання, яка будується на певних принципах. Що це за принципи?

1. Вільний вибір видів діяльності.

2. Залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян.

3. Самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, встановлення цін відповідно до законодавства.

4. Вільний найм працівників.

5. Залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природиіх та інших видів ресурсів, використання яких не заборонене або не обмежене законодавством.

6. Вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, встановлених законодавством.

7. Самостійне здійснення підприємцем - юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Обмеження підприємництва

Згідно чинного законодавства України, всі підприємці рівні у своїх можливостях. Це означає, що байдуже, хто виступає в якості підприємця - індивідуал, кооператив, акціонерне товариство чи державне підприємство - у всіх рівні права у сфері господарської діяльності. Про це чітко сказано у преамбулі Закону “Про підприємства в Україні” : “Закон створює рівні правові умови для діяльності підприємств незалежно від форм власності на майно і організаційної форми підприємства”.

Поруч із певною свободою підприємницької діяльності і рівністю можливостей для всіх підприємців, існують і певні законодавчі обмеження підприємництва. Що мається на увазі?

1. Певні види діяльності можуть здійснюватися лише державними підприємствами. Так, згідно ст.4 Закону “Про підприємництво” такими видами діяльності є виготовлення і реалізація наркотичних засобів, зброї і вибухових речовин, а також цінних паперів і грошових знаків.

2. Уряд встановлює перелік видів діяльності, якими займатися можна лише за ліцензіями. Той, хто хоче займатися видом діяльності, зазначеним у цьому переліку, повинен отримати в установленому порядку ліцензію. Ліцензію видає Кабінет Міністрів України або встановлений ним орган.

3. Дозвіл же на право займатися тою чи іншою діяльністю взагалі, необхідний лише тоді, коли потрібна ділянка землі або інші природні ресурси. Такий дозвіл дають місцеві Ради народних депутатів, які розпоряджаються цими ресурсами.

4. Окремими видами діяльності можна займатися лише при наявності певного кваліфікаційного атестату. Наприклад, щоб займатися медичною діяльністю потрібен диплом лікаря. Для кулінара вимагається здача екзамену на знання технології і т.д. У всіх цих випадках необхідно отримати дозвіл місцевої Ради.

Виходячи з вищесказаного, закономірно поставити питання: чи може сучасна економіка України (;тати ареною швидкого розвитку підприємництва. а отже і розвитку цивілізованого (на західний взірець) капіталізму? Однозначно відповісти на це запитання важко, хоча Закон “Про підприємництво” і створив вагомі передумови для цього. А саме: реєстраційний порядок відкриття підприємств, приватний або контрактний характер власності, суб'єктом підприємництва може стати кожен громадянин України або іноземної держави, вільний найм або звільнення робітників, необмежений розмір доходу підприємця. Передбачаються і державні гарантії у вигляді недоторканості власності, а також підтримка шляхом надання податкових пільг, цільових кредитів та інших видів допомоги. Схожі закони були прийняті у 1990 р. в Польщі, Чехословачині, Румунії. Але, як показує досвід цих країн, а також Угорщини, підприємницького буму там не відбулося.Те пожвавлення, яке наступило, не спроможне вивести економіку з кризової ситуації. В чому причина? В тому, що виявився “дефіцит” власних підприємців, тобто людей, які мали б відповідний капітал, компетентних, здібних взяти на себе економічну відповідальність, організаторів, впевнених у своїх силах. Це говорить за те, що самотужки проблему розвитку підприємництва Україна у найближчі роки не розв’яже. Необхідно, по-перше, запозичити досвід країн, де ці процеси розвиваються нормально, а, по-друге, - зацікавити іноземних інвесторів, підприємців в економічному співробітництві з нами.

Перспективи підприємництва в Україні

Багато бізнесменів Заходу вже непогано розбираються у наших потенціальних можливостях і внутрігосподарських проблемах, реалістично і цілком позитивно оцінюють перспективи двохстороннього і багатостороннього співробітництва. Західні експерти і підприємці підкреслюють такі сприятливі для співробітництва фактори, як місткість і масштаби українського ринку, зміни в законодавстві України, що відкривають широкий простір для підприємницької діяльності, незадоволений попит, наявність дешевої і досить кваліфікованої робочої сили, інтелектуальний потенціал і ресурси незатребуваної новаторської енергії.

Але є і контрмотиви, які стримують наплив західного капіталу в нашу країну. Це: бюрократизм міністерств і відомств; низька трудова етика і слабка мотивація праці наших робітників і службовців; неконвертованість карбованця і невпевненість у перспективі відкриття власних філіалів іноземних фірм; наші масові закупки деяких товарів, що гасить інтерес зарубіжних партнерів у передачі технологій по їх виготовленню; некомпетентність наших господарників; хвилює також укорінення монополізму і хабарництва; низька культура господарської діяльності, недостатність інформації і знань по управлінню.

Отже, щоб подолати свого роду комплекс неповноцінності і бути готовими використати світовий ринок для виведення вітчизняної економіки з кризи і для забезпечення нашому народу відносно нормального рівня життя, необхідно, по-перше, досягнути політичної стабільності в країні, по-друге, важливо визначити також пріоритети перебудови наших господарських структур, законодавства, щоб вони стикувалися з міжнародними нормами. По-третє, необхідно освоювати менеджмент, переорієнтовувати господарське мислення всіх і, в першу чергу, ділових людей, назустріч світовій практиці. Для цього повинна бути створена розгалужена багаторівнева професіональна система підготовки і підвищення кваліфікації кадрів.

Стратегія підприємництва

Підприємницька діяльність - складний і багатоплановий процес. Вона вимагає від своїх учасників не лише бажання мати “свою” справу" і наявності певної суми грошей - це само собою, але й спеціальної підготовки, майстерності і наполегливості, уміння вибирати сферу діяльності для прикладання своїх зусиль, творчої фантазії і звичайного везіння. Тому, далеко не будь-яке ділове починання приносить успіх і багатство підприємцю. Більше половини нових фірм закривається в перший же рік свого існування через низьку прибутковість ділових операцій, банкрутства, а також відсутність терпіння і наполегливості.

Як же треба вести справу, щоб добитися успіху? Якогось готового рецепту тут немає і бути не може, бо це чисто індивідуальна справа. Проте обстеження багатьох вдалих починань, які привели до відкриття своєї власної справи і забезпечили її ефективне функціонування, дозволяють у самому загальному вигляді виділити важливіші елементи “технології” створення нового підприємства. Принциповий алгоритм послідовності рішень, що приймаються, і дій виглядає таким чином: весь процес створення нового підприємства проходе три стадії. Див.схему 70.

Схема 70. Стадії створення нового підприємства

Що включають ці стадії?

Розробка концепції передбачає: а) формування попередніх міркувань, принципових рішень, які закладаються в основу майбутньої справи. Найважливішим тут є вибір сфери для прикладання зусиль; б) конкретизація ідеї і напрямку діяльності майбутньої фірми у зв’язку з вибором сфери; в) аналіз потреб і можливостей ринку; г) визначення необхідності залучення фінансів зі сторони; д) проведення переговорів з партнерами, постачальниками, інвесторами.

Планування. На цій стадії відбувається-, л) формування бізнес-плану; б) вибір форми підприємства і оформлення його організаційної структури; в) тестування ринку і конкретизація необхідного матеріально-технічного постачання; г) кадрове забезпечення.

Реалізація проекту - “запуск” виробничо-збутового і організаційного механізму фірми: а) заключення угод з субпідрядчиками; б) отримання капіталу; в) організація виробничого будівництва; г) найм управлінського персоналу і торгових працівників; д) заключення угод з постачальниками; е) проведення рекламної кампанії і т.д.

Кожна з названих стадій має свої етапи. Тому щоб чітко спрогнозувати хід створення нового підприємства, необхідно розробити його модель і “програти” конкретні етапи цього послідовного процесу. Причому наслідування цій загальній технології не виключає, а, навпаки, має на увазі знання і уміння використовувати нові моменти, специфічні для даного роду діяльності, siкі виникають по ходу реалізації проекту.