Ринкова економiка

3.2.1. Міфи і реалії ринку

3.2.1. Міфи і реалії ринку

Переходимо до ринку чи розбудовуємо його?

Проблема ринку завжди була в центрі уваги господарюючих суб’єктів, економістів і політиків. Особливого значення вона набула в наш час для країн, які утворилися на теренях колишньої соціалістичної системи світового господарства. Істотно, що за умов такої уваги, вона набула ідеологічного забарвлення. Завдяки засобам масової інформації, публіцистичній і науковій літературі, ми широко користуємося терміном “перехід до ринкової економіки” і мало хто задається питанням - наскільки цей термін відповідає реаліям, і який ідеологічний заряд в нього закладено?

Ринок - це раціональний і досить складний' механізм функціонування товарного виробництва. І виник цей механізм, як показано у попередніх главах, не сьогодні і не вчора. Його формування почалося з виникненням товарного виробництва. Отже, людство в умовах ринкової економіки живе вже практично впродовж п’яти-семи тисяч років. Тому правомірно говорити не про наявність або відсутність ринку, ринкових відносин в тій чи іншій країні, а лише про менше або більше опосередковання ними системи суспільних відносин, тобто про менше або більше їх використання. Це ж стосується і колишнього СРСР, про який вже повністю сформована думка, що в ньому ніякого ринку не існувало, а була лише командно-адміністративна система. Хоча загальновідомими є факти і це можна знайти у будь-якому підручнику з політичної економії, виданому після середини 60-х років, що, по-перше, економіка СРСР в теорії визнавалася товарною і, по-друге, в ній використовувалися всі атрибути ринку. Продукти вироблялися як товари. У споживання вони попадали шляхом купівлі-продажу. Опосередковувався цей процес грішми. Грошовим виразом вартості товарів, що поступали на ринок, виступали ціни. Грошовий обіг регулювався фінансово-кредитною системою і т.п. Тому твердження, що нині відбувається “перехід до ринкової системи” є теоретично невірним, а практично абсурдним, бо суперечить фактичному стану речей.

На основі цього сформувався методологічно хибний підхід до проблеми реформування економіки України. Підхід з ідеологічним забарвленням і чітко визначеними політичними наслідками. В чому його суть? Якщо у колишньому СРСР не існувало ринкової економіки, а без неї забезпечити добробут населення неможливо (хоча пов’язування добробуту з ринком теж є досить спірним і про це мова піде далі), то треба її створити. Яким чином? Шляхом знищення “неринкової” соціалістичної системи і реставрації “ринкової” капіталістичної системи. Що практично і відбувається в Україні всупереч теорії і логіці загальноцивілізаційного розвитку.

Ринок ідобробут

Одним із поширених міфів є твердження, що ринкова економіка є панацеєю від усіх негараздів, що вона забезпечує всім високий добробут. Чи дійсно це так? Звернемося до фактів.

Факт 1. У світі близько 200 країн живе в умовах класичної ринкової економіки (заснованої на приватній власності). В той же час, багатими є лише 15-20 країн, в яких проживає не більше 20% населення планети (золотий міліард). Інші країни, де проживає близько 80% населення, - бідні. В них панують злидні, безробіття, хвороби, щорічно там вмирають від голоду міліони людей.

Факт 2. Не слід забувати і того, що високий рівень життя у так званих цивілізованих (багатих) країнах забезпечив не ринок. Багаті країни Європи і Америки - одні століттями, інші десятками років - експлуатували народи інших “нецивілізованих” країн. Вони і тепер привласнюють левову частку додаткового прибутку, що створюється у “третьому світі” Факт 3. Японія після другої світової Війни за короткий історичний відрізок часу стала одною з наймогутніших країн світу з високим життєвим рівнем населення. Яка роль у цьому ринку? Досвід показує, що піднесення Японії у сфері економіки є результат, по-перше, напруженої роботи упродовж десятиріч, а. по-друге, впровадження специфічної патерналістської системи організації праці. Ринок же у цьому процесі був лише середовищем, а не метою.

Таких фактів можна наводити безліч. Проте, крапку в цьому переліку ставить висновок, який зробив Президент Мексіки Карлос Салінас де Гортарі ще у 1992р. з приводу розпаду СРС-Р. Він відмітив, що СРСР був одним з елементів рівноваги у двополюсній системі світу: Схід-Захід. А його розпад позбавив світ ідеологічної та соціальної моделі і привів до іншої крайності: виникло помилкове припущення, що лише ринкові важелі здатні піднести ефективність економіки (виділено нами).

Ринок вільний чи регульований ?

Досить поширеним є міф про вільний ринок, як саморегулюючу систему в якій роль держави дуже обмежена. Не повторяючи те, що сказано про вільний ринок у попередніх главах, нагадаємо лише, як кваліфікують його на Заході.

1. Експерти ООН, які ще на початку 90-х років допомагали розробляти рекомендації по переходу до ринку республік колишнього СРСР, відмічали, що наші реформатори розуміють під ринком зовсім не те, що діє на Заході. На Заході і в іюмині немає ринку як вільної стихії - там планове регулювання з використанням ринкових важелів. Нав’язуючи ринковий хаос, штовхаючи назад від цивілізації, вони готують капкан для економіки. Здається, що добавляти до цього більше нічого не треба. Наші теперішні реалії повністю підтверджують ці застереження.

2. Дж.К.Гелбрейт - відомий економіст, професор Гарвардського університету, спроби реставрувати вільний ринок у сучасних умовах кваліфікував як психічні відхилення клінічного характеру. Це явище, писав він, якого у нас на Заході немає, яке ми не стали б терпіти і яке не змогло б у нас вижити.

3. А.Шлезінгер - американський історик і громадський діяч на сторінках впливової газети фінансових і ділових кіл СШA “Уолл-стріт джорнел” пише, що народи всіх країн, які утворилися на базі СРСР, не без допомоги своїх новоявлених вождів і засобів масової інформації, охоплені ілюзією про те, що вільний ринок є найкращими ліками від усіх економічних негараздів. Ця ілюзія послужила сильним допінгом до розвитку грабіжницького, експлуататорського, жорстокого і безсердечного капіталізму зразка XIX ст. Результат? - Все зростаючі: прірва між бідними і багатими; спекуляція і казнокрадство; злочинність , злидні, образа і національне приниження.

4. Не виступає на Заході ринок і як регулятор сільськогосподарської економіки, що знову ж таки нав’язується Україні. Там ми бачимо (особливо в Європі) виробництво, закупки сільськогосподарської продукції за квотами. Ціни на сільськогосподарську продукцію .для всіх країн ЄС встановлюються централізовано у Брюселі - штаб-квартирі ЄС. Сільське господарство надійно захищається державними дотаціями і паритетом. Аграрний ринок з елементами свободи сьогодні існує лише в країнах третього світу. І саме там, за даними ООН, щорічно вмирає від голоду до 200 млн.чоловік.

Отже на Заході немає вільного ринку. Там планова економіка. Хоча, правда, гам немає держплану. Але є інші структури і план більше жорсткий і нещадний, як був у нас. Які ж наслідки ігнорування цього факту? Розвал системи управління економікою, створення умов для розгулу тіньової економіки і мафіозних структур. А все це в кінцевому рахунку робить економіку неконкурентоспроможною, такою, що легко підпадає під вплив і залежність від іноземного капіталу.

Ринок і капіталізм

Черговим міфом є ототожнення ринку з капіталізмом, що суперечить як теорії, так і історичній практиці. Теоретично виникнення ринкової економіки (товарного виробництва) пов’язано не з виникненням капіталізму як суспільного ладу, а з формуванням певних економічних і організаційних умов. Серед них головними є суспільний поділ праці і економічне відособлення товаровиробників з правом розпорядження результатами своєї праці. Історично такі умови, що породили ринкову економіку, сформувалися задовго до виникнення капіталізму. Зокрема, вона (ринкова економіка) набула досить високого розвитку у рабовласницькому суспільстві, при феодалізмі саме вона сприяла створенню умов (первісне нагромадження капіталу) для виникнення капіталізму. В умовах же капіталізму ринкова економіка стає основною формою господарювання, набуває найвищого розвитку.

Історія показала також, що капіталізм не відмирає в країнах, де до мінімума обмежуються ринкові відносини. Прикладом може бути Німеччина другої половини 30-х і першої половини 40-х років XX століття. Виробництво в ній працювало на замовлення держави, ресурси і продукція розподілялися централізовано, ціни на переважну частину продукції встановлювалися або контролювалися державою. Отже, ринковий механізм майже не працював, але Німеччина не переставала бути капіталістичною державою. Можна навести і протилежний приклад. СРСР не став капіталістичною державою, хоча і визнавалося, що його економіка за своєю природою є товарною і, як говорилося вище, всі атрибути ринку, ринкових відносин в ньому існували. Але, всупереч теорії, історії і логіці, концепція, згідно якої ринкова економіка і капіталізм пов’язані в єдиний вузол, досить поширена на Заході. А це є “законною” підставою для нав’язування її Україні. Саме ця концепція є тою ідеологічною “бомбою”, яка розриває єдність народу України, породжуючи політичну нестабільність.

Ринок і приватна власність

“Класичним” є міф про органічну єдність ринку з приватною власністю на засоби виробництва. Завдяки йому пануючою стала точка зору, згідно якої основою створення ринку є приватизація засобів виробництва, тобто передача власності на них у приватні руки. Чи дійсно це так?

Історичний досвід показує, що сама по собі приватна власність на засоби виробництва не є вирішальним моментом виникнення ринкової економіки. Вона є лише одним з елементів ринкового господарства і то лише в певних історичних умовах. Головними ж, і вирішальними елементами є суспільний поділ праці і економічне відокремлення товаровиробників. Розвінчують цей міф і реалії життя.

1. В тій же Німеччині в період з 1935 по 1945рр. пануючою була приватна власність на засоби виробництва. Державної власності майже не було, але і ринку у сучасному його розумінні теж практично не існувало. Держава, як вже говорилося, встановлювала приватним підприємствам замовлення, ціни, тарифи і навіть ставки оплати праці.

2. Колгоспна власність і власність споживчої кооперації -це недержавна власність. Згідно західної класифікації все. що недержавне - приватне. Одначе, в умовах, коли держава встановлює їм плани, диктує ціни, умови оплати праці і т.д. ринкові важелі перестають діяти в повній мірі.

3. В більшості розвинутих капіталістичних країн є досить вагомим сектор державних підприємств. Але функціонують вони на ринкових засадах. Тобто там, де ринкові важелі діють більш ефективно, держава туди не втручається. Ці підприємства цілком успішно конкурують з підприємствами, заснованими на приватній власності.

4. Нарешті, у колишньому СРСР абсолютно переважною формою власності була державна. Проте економіка, про це вже говорилося, була ринковою, хоча і з великими обмеженнями.

Висновок. Для створення ринкової економіки зовсім не обов’язково насаджувати приватну власність, тим більше обвальну приватизацію. Достатньо провести часткове роздержавлення з метою демонополізації економіки. Момент цей важливий і з соціальних позицій. Обвальна приватизація, руйнуючи суспільну (державну) власність, нищить основу соціальної захищенності людей.

Таким чином, формування ринкових відносин і використання їх з метою підвищення ефективності суспільного виробництва, а на цій підставі і піднесення добробуту населення України, можливе лише тоді, коли в основу цього процесу будуть покладені не ідеологічні міфи, а вимоги об’єктивних законів економіки.