Ринкова економiка

2.4.1. Дефекти і ефекти ринкового регулювання економіки

2.4.1. Дефекти і ефекти ринкового регулювання економіки

Ефекти ринкового регулювання

В системі сучасного менеджменту важлива роль відводиться методам ринкового регулювання як однієї з найважливіших підсистем механізму регулювання національної економіки в його широкому розумінні, В той же час, у сучасній вітчизняній економічній літературі явно переоцінюється роль і значення ринкових методів регулювання національної економіки і відповідно недооцінюється роль інших неринкових (державних, суспільних, корпоративних і ін.). Більшістю авторів вважається, що з завершенням переходу вітчизняної економіки до ринку всі найважливіші економічні проблеми будуть розв’язані самі собою, автоматично, на основі певної дії ринкових регуляторів і важелів. Таку оцінку ролі ринку ми вважаємо явно односторонньою і гіпертрофованою, такою, що явно не підтверджується світовим досвідом функціонування класичних ринкових національних економік.

Ринкова система регулювання національної економіки навіть у її найчистішому і класичному вигляді (хоча, відмітимо, чистої ринкової системи регулювання національної економіки ніколи не було і немає тепер) впливає на функціонування національної економіки двояко і неоднозначно, можна сказати, її дія має суперечливий характер. З одного боку, вона володіє певними достоїнствами, інакше кажучи,ефектами. Під останніми ми розуміємо позитивний вплив ринку на функціонування національної економічної системи. З іншого боку, ринкова організація національного виробництва супроводжується і породжує негативні наслідки, в негативному плані впливає на результати функціонування національної економіки. Тобто вона, висловлюючись аналогічним чином, володіє і містить у собі певні дефекти (недоліки). Ця друга, так би мовити, “негативна” сторона ринку як основного регулятора національної економіки в меншій мірі досліджується в економічних публікаціях, особливо у вітчизняній літературі. Така недостатня увага до “негативної” сторони ринкової системи регуляції національної економіки обумовлена здебільшого суто емоційними причинами, певною ринковою ейфорією, яка зараз панує в нашому суспільстві.

Щоб у певній мірі зрівноважити наш аналіз і нашу оцінку ефективності функціонування ринкової системи регуляції національної економіки і зробити його більш об’єктивним і всебічним (в інакшому випадку ми знову перемістимося з однієї крайності в іншу), ми почнемо характеристику ефективності ринкової системи регуляції національної економіки з її ефектів, тобто переваг чи достоїнств. На нашу думку, позитивний вплив ринку на функціонування національної економіки може бути відображений через таку систему його основних ефектів.

Ефект 1. В західній (і також у вітчизняній) економічній літературі є загльновизнаною точка зору, згідно якої вважається, що при допомозі ринкових механізмів співвідношення між попитом і пропозицією можна найкращим чином і найефективніше здійснити розподіл ресурсів між виробниками. Виробники, результати від використання певних ресурсів (трудових чи матеріальних) в яких будуть найбільшими (тобто ефективність використання ресурсів виявиться найвищою), спроможні будуть купувати далі ресурси за більш високою ціною (тобто оцінюватимуть їх за вищою шкалою), і навпаки. Таким способом через ринкову конкурентну цінову систему здійснюватиметься ефективний розподіл основних ресурсів виробництва між окремими виробниками і сферами (секторами) економіки.

Ефект 2. В ринковій економічній системі не тільки найефективнішим чином здійснюється розподіл ресурсів між виробниками, але й найправильніше і точно здійснюється оцінка результатів виробництва. Через механізм вільного ринкового ціноутворення і балансування основних конкурентних сил на ринку ми маємо мохашвість найоптимальніше визначити ціни на основні елементи національного виробництва - робочу силу, підприємницькі здібності, товари, капітали, гроші, валюту, цінні папери тощо.

Ефект 3. Класична ринкова система, будучи елементом будь-якої сучасної змішаної ринкової системи, дозволяє також належним і досить ефективним чином здійснити розподіл доходів між основними агентами економічної діяльності. Через механізм ринкової конкуренції більші доходи отримують ті виробники, які вкладають у виробництво більше уречевленої і живої праці і організація трудової діяльності в яких є кращою. Ринкова система розподілу доходів находить свою матеріалізацію у величині економічного (чи чистого, як його інакше називають) прибутку. Величина цього чистого прибутку є економічним індикатором, який свідчить про те, що має місце розподіл доходів від національного виробництва в найефективніші його галузі.

Ефект 4. Ринковий механізм дає можливість найоптимальнішим чином визначити галузеву і продуктову структуру економіки і найкращим чином задовольнити практично необмежені суспільні потреби в умовах певної обмеженості ресурсів. Реалізація вказаної функції ринку також здійснюється через конкурентну цінову систему. Процеси розширення і звуження галузей (входу і виходу фірм в галузі чи з галузей) і окремих фірм здійснюються під впливом зміни динаміки конкурентних ринкових цін на відповідні продукти (чи товари) і величини чистого (економічного) прибутку. Виробництво певних товарів збільшується, якщо ринкові ціни на них зростають і зменшується, якщо - знижуються.

Ефект 5. Ринкова економічна система забезпечує найсправедливіший в суто економічному розумінні розподіл виготовленого суспільного продукту між членами суспільства. Чим більший внесок певної особи у створення суспільного багатства (суспільного продукту), тим більшим буде його особистий доход (при інших рівних або незмінних умовах) і, значить, тим більшою буде його частка у суспільному багатстві.

Дефекти ринкового регулювання

Перераховані вище п’ять основних позитивних наслідків ринкової регуляції національної економіки проявляють себе далеко не в повному обсязі, а лише частково, в тій чи іншій мірі. Така часткова реалізація ефектів класичної ринкової системи обумовлена наявністю в ній і відповідних дефектів, до розгляду яких ми приступаємо нижче. Ці дефекти можуть при певних економічних і історичних умовах не тільки гальмувати, знижувати результативність позитивного впливу ринку на економіку (що вони майже всюду здійснюють), але й деколи функціонування національного ринку (і економіки в цілому) роблять зовсім неефективним (за нашими приблизними оцінками негативний вплив ринку на національну економіку за своєю силою і інтенсивністю перевищує його позитивний вплив приблизно в 2/3 країн з тою чи іншою системою ринкової організації економіки і лише в 1/3 країн інтенсивність дії ефектів ринку вище, ніж його дефектів). Зокрема, економічні і історичні умови розвитку української національної економіки зараз якраз такі, що в сукупності вони приводять до негативного результату функціонування національного ринку, а зміна цих умов -це справа надто довгострокового порядку. Які ж основні дефекти є притаманними ринковій системі саморегуляції економіки?

Дефект 1. Невірно вважати, що ринкова система завжди, при всіх умовах і по відношенню до всіх видів продукції здатна тільки найефективнішим (оптимальним) чином розподіляти основні ресурси виробництва між виробниками (окремими виробниками, галузями чи сферами економіки в цілому). Є галузі і сфери економіки, по відношенню до яких ринковий метод розподілу ресурсів є або малоефективним чи зовсім неефективним, або навіть і таким, який не можна ні в якому разі використовувати. З точки зору ефективності використання ринкового методу розподілу ресурсів національну економіку можна умовно поділити на три великі сфери. Сфера 1. Це так званий приватний сектор (сфера) економіки в його класичному розумінні, в якому виготовляються так звані індивідуальні блага чи товари. Індивідуальні блага чи товари - це такі товари, виробництво яких є сильночутливим на індивідуальний попит зі сторони окремих споживачів. Виготовляються вони в тому випадку, коли існує певний грошовий попит на них, бо саме попит і є індикатором наявності потреби в них. Сфера 2. Це так звана квазісуспільна сфера (сектор) економіки. В ній виготовляються блага, що є вже слабо (або, в усякому разі, гірше) чутливими на індивідуальний попит. Такі блага називають квазісуспільними. Виробництво таких благ в класичному приватному секторі економіки може здійснюватися лише частково, не в повному обсязі. Сфера 3. Це так звана суто суспільна сфера економіки, в якій виготов-лються не квазісуспільні (як у попередній сфері), а суто суспільні блага, на відміну від індивідуальних чи квазісуспільних благ ці останні зовсім ніяк не реагують на індивідуальний попит. Тому приватний сектор на їх виробництво не буде виділяти ніяких ресурсів.

Роль ринкової системи в розподілі ресурсів у три вище згаданих сфери економіки - приватну, квазісуспільну і суспільну - є різною. В деякі галузі приватного сектору економіки ринкова система може здійснювати або дефіцитне або надлишкове (інфіцитне) виділення ресурсів. Інфіцитне виділення ресурсів ринковою системою має місце в ті галузі чи окремі виробництва, в яких формуються так звані витрати переливу (побічні витрати), тобто коли виробник певних товарів має змогу частину своїх реальних витрат на виробництво цих товарів перекладати на суспільство в цілому або на третю сторону ринкового процесу купівлі-продажі. Чим більші ці витрати переливу, тим більшу фінансову можливість має виробник певних товарів для розширення виробництва цих товарів (тобто для надмірного використання ресурсів у свобму виробництві). Дефіцитне виділення ресурсів ринковою системою має місце тоді, коли при виробництві цих товарів (точніше, в процесі їх споживання) формуються так звані вигоди переливу (побічні вигоди чи побічні доходи), тобто вигоди, які не перетворюються в доход виробника (і в ньому не аккумулюються), а виступають в якості певних вигод для суспільства в цілому, чи для третіх осіб (тобто не для виробника чи споживача певних товарів).

Ринкова система дефіцитне (недостатнє) виділення ресурсів здійснює також у галузі квазісуспільного сектору економіки з причини формування в цих галузях великих розмірів вигод переливу. І зовсім ніяких ресурсів вона не в стані виділити в суто суспільний сектор економіки (управління, національна оборона і національна безпека і т.д.). Як бачимо, розподільча функція національного ринку діє з різною ефективністю і силою в різних сферах національної економіки.

Дефект 2. Вище ми відмітили, що ринкова система здійснює ефективний розподіл доходів між агентами національної економіки. При цьому ми зауважили, що мали на увазі економічну сторону проблеми. Це вірно. Але з точки зору соціальної ринкова система не в стані найбільш оптимальним чином здійснювати розподіл доходів. В умовах класичного ринкового регулювання економіки (при відсутності державного втручання в ці процеси) завжди матиме місце поглиблена диференціація доходів між різними групами населення і ця диференціація не обов’язково (що є дуже погано) відображає зміни в участі членів суспільства у виробничому процесі, що в кінцевому результаті приводить до поглиблення соціальної нерівності.

Дефект 3. Похідним від попереднього дефекту є дефект, існування якого пов’язано з неефективним розподілом не тільки доходів, але й результатів виробництва (суспільного продукту). Правда, цю неефективність також слід розуміти не в економічному, а в соціальному плані. Вона поглиблює соціальну нерівність членів суспільства в сфері споживання матеріальних благ (більші можливості для споживання мають члени суспільства з більшими грошовими доходами, які не завжди в класичній ринковій системі правильно відображають рівень економічної активності і ступінь участі у виготовленні благ чи послуг).

Дефект 4. Одним з найсуттєвіших дефектів ринкової системи регуляції економіки є те, що вона не здатна найопти-мальнішим чином визначити галузеву і продуктову структуру економіки. Виробництво деяких товарів вона робить надмірним (тих, у процесі виготовлення яких формуються вищезгадані витрати переливу, в інших - дефіцитним (квазісуспільних чи суспільних благ). Виробництво деяких товарів чи послуг ця система регуляції взагалі не здатна запрограмувати (тобто включити в суспільний, чи то краще сказати, ринковий “план" виробництва). Як ми вже відмічали вище, ринкова система зовсім не реагує на виробництво суспільних благ.

Дефект 5. Більшість вітчизняних авторів в останній період часу вважають, що ринок дає змогу досягти найвищого рівня ефективності національної економіки. Це вірно, але, одночасно він не дозволяє забезпечити ефективне використання всіх ресурсів суспільства. Досвід найрозвинутіших країн світу з ринковою економікою свідчить, що функціонування і регулювання національних економік через ринок супроводжується неповним (неефективним) використанням, по-перше, трудових ресурсів, по-друге, капітальних ресурсів. Цей недолік ринкової саморегуляції економіки має великі і соціальні втрати (а не тільки суто економічні), так як високий рівень безробіття (зверх його природнього рівня) негативним чином відображується на соціально-психологічному кліматі суспільства.

Наявність “дефективного” впливу ринкової системи на функціонування національної економіки змушує методи ринкового регулювання доповнювати (в більшій чи меншій мірі -це залежить від специфічних особливостей розвитку тієї чи іншої країни), системою методів державного регулювання, яке ставить перед собою двояку мету. По-перше, всебічно посилити позитивну ("ефектну") сторону впливу ринку на функціонування національної економіки. Ця мета реалізується в процесі проведення певної стимулюючої політики держави, направленої на підсилення основних позитивних функцій ринку. По-друге, дещо (обо значно) пом’якшити, згладити, амортизувати негативний вплив ринку, що здійснюється в процесі проведення так званої модифікуючої політики держави, зорієнтованої на усунення (часткове чи повне, частіше всього - перше) негативних наслідків ринкової саморегуляції ринкової економіки.