Ринкова економiка

2.3.1. Ціна, її функції і фактори, шо на неї впливають

2.3.1. Ціна, її функції і фактори, шо на неї впливають

Ціна

 

В ринковій економіці, де всі відносини між і людьми опосередковуються товарно-грошовими формами, все практично є об’єктом купівлі-продажу - має свою ціну. З допомогою цін виражаються різні показники і вимірюються економічні величини: обсяги виробництва, обігу і споживання, основні і оборотні фонди та інші ресурси. Отже, в першу чергу, ціни - це форма вираження економічних (мінових) відносин людей в умовах товарної економіки, тобто категорія суспільна. По-друге, всім відомо, що ціна на конкретний товар, може бути вищою або нижчою, тобто може коливатися. Але ці коливання не є довільними, вони відбуваються навколо внутрішньої субстанції ціни, якою є вартість товару. Тому ціна, як категорія кількісна, - це грошове вираження вартості товару.

В економічній літературі, особливо зарубіжній, можна зустріти і інші визначення ціни. Зокрема деякі американські вчені вважають, що ціна - це кількість грошей, яка сплачується за певну кількість товарів чи послуг певної якості. Розбіжність у визначенні категорії ціни залежить від того, на яких теоретичних позиціях находяться автори. Економісти, які дотримуються класичних поглядів, тобто стоять на позиціях трудової теорії вартості, розглядають ціну як грошовий вираз вартості. Для тих же, хто дотримується інших поглядів, ціна, як правило, - це певна сума грошей, за яку продавець і потенційний покупець погоджуються здійснити угоду купівлі-продажу товару. Прибічники ж теорії граничної корисності взагалі вважають, що будь-яка ціна - це “одномо-ментна” цінність (вартість), в той час як цінність - це ціна, “розтягнута” на тривалий період.

Проблема ціноутворення, визначення факторів, що формують ціну, впливають на її рівень - одна з центральних проблем економічної теорії. Це знайшло своє відображення у ба-гаточисельності теорій, присвячених вартості і цінам.

Теорії вартості і ціни

Теорія трудової вартості. Вона розроблена класиками політичної економії - англійськими економістами другої половини XVII - початку XIX ст. У.Петті, А.Смітом, Д.Рікардо і завершена К.Марксом в середині XIX сг. Суть цієї теорії в тому, що субстанція і величина вартості, як основа мінової вартості і цін, визначається працею. На певних етапах розвитку економічної теорії за основу вартості приймався певний вид конкретної праці (торгівля - у меркантелістів, виробництво благородних металів - у Петті, праця в сільському господарстві -у фізіократів). Згодом А.Сміт і Д.Рікардо обгрунтували положення про те, що вартість товару створюється працею в будь-якій галузі матеріального виробництва. К.Маркс пішов ще далі і визначив, що вартість створюється абстрактною працею, тобто працею не прив’язаною до якихось конкретних форм.

Вартість - це втілена в товари праця. Причому праця не кожного індивідуального приватного виробника, а суспільно-необхідна. Тобто праця, яка відображає середні умови виробництва даного виду товару, на даному етапі розвитку суспільства, в даних конкретних умовах. Затрачена на виробництво товару чи послуги праця сама в собі виразитися не може, тому що в загальному виразі - це затрати фізичної, розумової та нервової енергії людини, яку вона витрачає, виробляючи блага. Тому формою виразу вартості виступає мінова вартість, тобто певна кількісна пропорція, в якій один товар обмінюється на інший.

Вартість лежить в основі будь-якого обміну, регулює пропорції, в яких товари чи послуги обмінюються на ринку. Історично процес розвитку форми прояву вартості пройшов досить складний і тривалий шлях - від простої (випадкової) форми до грошової. З появою грошей виникає ціна, як грошовий вираз вартості, якою люди користуються і в сучасній ринковій економіці. Виступаючи грошовим виразом вартості, ціна не обов’язково повинна дорівнювати їй. Більше того, в реальних мінових відносинах ціна практично завжди відхиляється від вартості, може бути вищою або нижчою вартості. Це коливання зумовлено певними факторами про які мова піде далі.

У XVІІІ ст. представником французської класичної політекономії Ф.Кене в якості теоретичного обгрунтування основи мінової вартості була висунута теорія витрат виробництва. Суть цієї теорії зводилася до того, що рівень ціни товару визначається витратами на його виробництво. Але, оскільки величина витрат виробництва сама залежить від цін (ціни сировини, палива, матеріалів тощо), використання цього критерію означає пояснення рівня цін на продукцію цінами на елементи витрат. Далі. Визначення рівня цін витратами виробництва вилучає з цього процесу вартість додаткового продукту, який є важливим елементом вартості, а, отже, і ціни.

Теорія трьох факторів виробництва. Вона вперше була обгрунтована в працях французських економістів першої половини XIX ст. Ж.Б.Сея і Ф.Бастіа. Згідно цієї теорії, у створені благ (товарів) приймають участь три фактора виробництва: праця, капітал (засоби виробництва) і земля. Ціною цих виробничих факторів є заробітна плата, процент (прибуток) і рента, які відповідно розподіляються між власниками факторів робітниками, власниками засобів виробництва (капіталістами) і земельними власниками. Ціна названих факторів формує субстанцію (основу) вартості, яка у грошовому вираженні виступає як ціна товару. Отже, певна тавтологія, або спроба вивести ціну з ціни, що притаманно теорії витрат виробництва, зберігається і в теорії трьох факторів виробництва. Але не зважаючи на це, вона послужила основою багатьох наступних теорій ціноутворення, зокрема теорій граничної корисності.

Теорії граничної корисності. Вони отримали широкий розвиток з 70-х років XIX ст. Ці теорії були обгрунтовані представниками австрійської школи К.Менгером, Ф.Візером, Є.Бем-Баверком, а також економістами-математиками У.Джевонсом (Англія) і Л.Вальрасом (Швейцарія). При незначних поверхових розбіжностях, суть цих теорій зводиться до наступного:

а) в процесі ринкової взаємодії попиту і пропозиції, що визначає рівень ринкових цін, вирішальне значення належить попиту;

б) вартість розглядається як суб’єктивна категорія, результат оцінки індивідуумом споживчих благ в залежності від інтенсивності потреб і рідкості благ;

в) суб’єктивна оцінка визначається, виходячи з граничної корисності останньої одиниці товару, що задовольняє дану потребу.

Отже, вирішальне значення надається сфері обігу, де вступають у взаємодію індивідуальні оцінки покупців і продавців. Виробництву відводиться другорядна роль.

При всій однобічності (утворення вартості лише у сфері обігу) теорії граничної корисності відіграли певну роль у розвитку економічної теорії, а саме - у розкритті закономірностей прояву корисності і формування ринкового попиту. Використовуються вони і для аналізу динаміки і оптимізації економічних процесів ринкової економіки, для математичного моделювання, при прийнятті економічних рішень, пов’язаних з альтернативним вибором між можливими варіантами.

Близькою за суттю до теорії граничної корисності є теорія попиту і пропозиції. Згідно цієї теорії (кінець XIX ст.) вартість, а, отже, і ціна визначаються виключно співвідношеннями між попитом і пропозицією. Слабким місцем цієї теорії, яку відстоював італійський економіст В.Па-рето, було те, що вона не дає відповіді на питання, чим визначається рівень ціни у разі рівноваги попиту і пропозиції. Вона не враховує також той факт, що самі попит і пропозиція залежать від цін товарів.

Найбільший вплив на сучасні теорії вартості і цін має неокласична теорія англійського економіста кінця XIX - початку XX ст. А.Маршалла. Вона поєднує теорію витрат виробництва, граничної корисності, попиту і пропозиції у формуванні і русі цін. Виходячи з того, що формування ринкових цін відбувається в результаті взаємодії попиту і пропозиції, А.Маршалл пов’язував зміни попиту з категорією граничної корисності, а пропозиції - з вирішальним впливом витрат виробництва.

У сучасних теоріях ціноутворення переважає підхід, згідно якого теорія вартості вже не займає центрального місця. На передній план вийшла теорія ціни, яка комплексно вивчає вплив різноманітних ціноутворюючих факторів, що впливають на ціни посередництвом зміни попиту і пропозиції на ринках. Деякі економісти, виходячи з того, що ціна в сучасному виробництві залежить від складного комплексу факторів (продуктивність праці, циклічний характер виробництва, стан грошового обігу, характер державного регулювання, тощо), висловлюються взагалі проти необхідності використання будь-якої теорії вартості. Це стосується насамперед мікроекономічного аспекту ціноутворення.

Велика увага в сучасних теоріях приділяється проблемі монополізму і монопольних цін. На основі вивчення ринків “досконалої’’ (необмеженої) і “недосконалої” (коли декілька великих фірм виробляють основну масу даного товару) конкуренції Е.Чемберлін (США) і Д.Робінсон (Великобританія) показали, що отримання монопольних зверхприбутків фірмами-монополістами досягається не за рахунок збільшення обсягів виробництва, як це відбувається при “досконалій ” конкуренції, а за рахунок високого рівня цін і при менших обсягах виробництва.

Функції цін

Ціна, як основний інструмент ринкового механізму, виконує самі різноманітні функції. В економічній літературі, в залежності від того на якому рівні (макро чи мікро) ціна розглядається, які критерії беруться за основу, зустрічаються різні типи класифікації цих функцій, називається їх різна кількість. Не заперечуючи значимості інших класифікацій, ми дотримуємося точки зору, що критерієм виділення функцій ціни повинно бути з’ясування її ролі в якості основного інструменту, який опосередковує функціонування усього ринкового механізму. Виходячи з цього, можна виділити три найбільш важливі функції ціни. Див.схему 46.

Схема 46. Функції ціни

Основною функцією ціни можна вважати обліково-інформативну. Ціна, як нам відомо, - це грошовий вираз вартості. Отже, чим повніше вона відображає вартість (суспільно-необхідні затрати), тим надійніше її можна використовувати для порівняння затрат, співставлення ефективності різних господарських рішень, визначення свого місця в ринковій конкуренції і т.д.

Підприємець (господарник) щоденно вирішує, яку сировину більш ефективно використовувати для виробництва продукції - метал чи його штучний замінник, яке паливо краще застосовувати - газ, нафту, вугілля, дрова чи торф. Інженер порівнює різні варіанти машин, що проектуються,обладнання, технології виробництва. Менеджер оцінює найбільш ефективні варіанти економічної стратегії фірми. Для всіх цих розрахунків використовуються ціни. Вони служать еталоном економічних вимірів. Якщо індивідуальні ціни відповідають тим цінам (за видами продукції), які складаються на ринку (на основі суспільно-необхідних затрат), то на їх основі можна оцінювати ефективність рішень, що приймаються. Помилки в цінах потягнуть за собою і неефективні рішення.

Отже, по-перше, виконання цієї функції цінами полягає у максимальному наближенні їх до суспільно-необхідних затрат, забезпеченні покриття витрат виробництва і обігу, а також певного прибутку державі, фірмі і окремому підприємцю. По-друге, ціни, завдяки тому, що дають інформацію про попит на товари (послуги), вигідність їх виробництва,, служать надійним інструментом для економічних вимірів, вибору економічних видів продукції і напрямків технічного прогресу, прийняття оптимальних, з точки зору суспільства, фірми, окремого підприємця оперативних та стратегічних господарських рішень. По-третє, виконуючи цю функцію, ціна у ринковій економіці сприяє координації зусиль міліонів організацій, фірм і індивідів, які складають народне господарство. Така координація вимагає колосальної інформації про наявність самих різноманітних товарів і послуг, які пропонуються величезній кількості економічних суб’єктів. До того ж, останні повинні мати цілком чіткі спонукальні мотиви, передбаченим чином реагувати на ту інформацію, яка отримується, і передавати її далі. Саме таку інформацію і спонукальні мотиви містять в собі ціни.

Розподільча функція. Завдяки цій функції ціни сприяють розподілу і перерозподілу вартості суспільного продукту і національного доходу, в результаті чого покриваються затрати на виробництво, утворюються доходи і нагромадження у держави, галузях, регіонах, на підприємствах (фірмах), а також у окремих соціальних груп населення і індивідів. Від зміни цін суттєво залежить, які господарюючі суб’єкти збільшать свої доходи, а які зменшать, збільшиться чи зменшиться майнова диференціація населення, буде нормальною чи порушиться еквівалентність обміну між галузями і сферами народного господарства, регіонами, підприємствами, індивідами і державами. Тому виконання розподільчої функції не може здійснюватися ціною лише під впливом стихійних сил ринку. Інакше соціальних конфліктів не уникнути. Чим складнішим і масштабнішим стає ринкове господарство, тим активнішу роль у формуванні розподільчої функції ціни починає відігравати держава. Про що мова піде далі.

Стимулююча функція. Ціни активно впливають на виробництво продукції та її виробниче і особисте споживання. При одних цінах господарюючий суб’єкт буде прагнути швидше засвоювати виробництво нової, прогресивної продукції, а при інших - він буде байдужим до неї. Аналогічно веде себе і споживач.

Стимулюючий або антистимулюючий вплив ціна здійснює на виробника шляхом збільшення або зменшення прибутку при реалізації товару (послуги), а на споживача - більш високим або нижчим своїм рівнем. Так, ціни заохочують виробників, при збільшенні ними випуску і реалізації продукції шляхом зростання маси прибутку. Додатковий прибуток за рахунок більш високої норми прибутку отримують через ціни виробники, які знижують свої індивідуальні витрати на виробництво і реалізацію продукції порівняно з ринковими цінами. Нарешті, більш високими цінами (а отже і більш високою нормою прибутку) заохочуються і виробники, які випускають прогресивну продукцію, або продукцію підвищеної якості, що користується підвищеним попитом у споживачів. Стосовно споживачів стимулююча функція ціни проявляється у зворотній залежності: ціни зросли - купівля і споживання продукції споживачами зменшилася і навпаки.

Цінові фактори

Визначення ціни як грошового виразу вартості не означає, що ціна обов’язково співпадає з вартістю. Більше того, їх співпадіння можна розглядати лише як епізод, як тимчасове явище. Реальна ринкова ціна, як правило, вища або нижча вартості. І ці коливання ціни навколо вартості відбуваються під впливом різних факторів. їх можна звести у дві такі групи: ціноутворюючі фактори і фактори ціновідхиляючі.

Ціноутворюючі - це фактори, що діють у сфері виробництва. Вони впливають на величину затрат на виробництво товару чи послуги, а, отже, формують основу ціни. До них відносяться всі фактори, які впливають на продуктивну силу праці. Ціновідхиляючі - це фактори, що діють на ринку. Вони сприяють відхиленню ціни від уже сформованих у процесі виробництва затрат праці. Див.схему 47.

Схема 47. Фактори, що виливають на рівень цін