Ринкова економiка

2.2.1. Конкуренція і ринок

2.2.1. Конкуренція і ринок

Суть конкуренції

 

У повсякденному житті ми все частіше зустрічаєм слова: “конкуренція”, “конкурентноздатність”, “конкурентна боротьба”, “конкурентний ринок”. Цим термінам іноді надаються різні значення, але всі вони можуть бути зведені до двох понять, як це до речі зроблено в західному курсі “Економікс”, - “конкурентна боротьба” і “конкурентний ринок”. Перше стосується способів поведінки окремих фірм на ринку, друге - ринкових структур і охоплює усі аспекти ринку будь-якого товару, які впливають на поведінку і діяльність фірм (кількість фірм на ринку, технологію виробництва, типи товарів, що продаються і т.д.).

Конкурентність ринку визначається тими межами, в рамках яких окремі фірми здатні впливати на ринок, тобто здійснювати вплив на умови реалізації своєї продукції, насамперед на ціни. Чим менше окремі фірми впливають на ринок, де вони реалізують свою продукцію, тим більш конкурентним вважається ринок. Найвища ступінь конкурентності ринку досягається тоді, коли окрема фірма на нього не впливає зовсім. А це можливо лише тоді, коли на ринку товарів діє так багато фірм, що кожна з них зокрема ніяк не може вплинути на ціну товару, і сприймає її як таку, що визначається ринковим попитом і пропозицією. Такий ринок називається цілком конкурентним. А фірми, що діють в умовах цілком конкурентного ринку, не ведуть між собою конкурентної боротьби. Якщо ж окремі фірми маютб можливості впливати на умови реалізації своєї продукції (в першу чергу на ціни), то вони ведуть між собою конкурентну боротьбу, але ринок, де ця можливість реалізується, цілком конкурентним вже не вважається.

Отже, конкуренція-категорія явно суперечлива. З одного боку, панує твердження, що без конкуренції ринку не буває, а, з другого, - цілком конкурентним є той ринок, на якому учасники (фірми) не ведуть між собою конкурентної боротьби. І далі. Якщо конкурентна боротьба існує, такий ринок не вважається цілком конкурентним. Більше того, чим більше розвивається конкуренція, тим повніше формуються умови для її обмеження. Але ринок рухається вже не в бік цілком конкурентного, а до монопольного. Ця суперечливість конкуренції виступає передумовою самих протилежних оцінок її ролі в економіці. Одні економісти стверджують, що конкуренція - це велике благо (між іншим ця точка зору є характерною для сучасних українських реформаторів), інші наполягають на тому, що конкуренція, протиставляючи суб’єктів ринку і породжуючи монополію - велике зло для економіки. Де правда?

Відповідаючи на це питання, слід, очевидно, починати з елементарного: що таке конкуренція. Конкуренція (від латинського конкуро - зіткнення) - це форма економічних відносин між суб’єктами ринкового господарства, в яких виражається суперництво за найбільш вигідні умови виробництва, продажу і купівлі товару. Як і чому виникає конкуренція? Оптимального становища на ринку господарюючі суб’єкти досягають в результаті отримання ними економічної самостійності. Тобто, коли вони отримують право володіння, користування і розпорядження виробленою продукцією. В той же час, економічна самостійність породжує прагнення виділитися серед рівних, доказати свої переваги, утвердити своє панування, забезпечити собі більш вигідне становище, більший прибуток і т.д. Це породжує між економічно самостійними і обособленими господарськими одиницями певне суперництво, боротьбу, яка і отримала назву конкуренції. Причому конкуренцію не слід розуміти як змагання за олімпійським принципом: важлива не перемога, а участь. Це жорстокий і конфліктний метод взаємодії ринкових суб’єктів: досягнення поставлених підприємцем своїх цілей можливе лише за рахунок ураження інтересів інших ділових людей.

Суть конкуренції проявляється і в тому, що вона, з одного боку, створює такі умови, при яких покупець на ринку має безліч можливостей для придбання товарів, а продавець - для їх реалізації. З іншого боку, в обміні приймають участь дві сторони, кожна з яких ставить свій інтерес вище інтересу партнера. В результаті і продавець,і покупець при укладенні угоди повинні йти на взаємний компроміс при визначені цін, інакше угода не відбудеться, а кожен з них понесе збитки. Неодмінною умовою конкуренції є незалежність суб’єктів ринкових відносин від певних “вищих” і “зовнішніх” сил. Ця незалежність проявляється, по-перше, у можливості самостійно приймати рішення про виробництво або купівлю товарів чи послуг. По-друге, - у свободі вибору ринкових партнерів. В процесі конкуренції господарюючі суб’єкти як би взаємно контролюють один одного, причому здійснюється це переважно краще самого ретельного державного органу. Конкуренція також є важливим інструментом регулювання пропорцій суспільного виробництва в умовах ринку.

Позитивні і негативні наслідки конкуренції

В силу своєї суперечливої природи, конкуренція несе в собі одночасно як позитивні, так і негативні наслідки і дії. З одного боку, вона виступає як зовнішня примусова сила, яка спонукає її учасників, у процесі переслідування своїх власних мікрогосподарських інтересів, сприяти суспільному прогресу. Див.схему 37.

Схема 37. Позитивні наслідки конкуренції

 

Проте, як і всякий суспільний процес, конкуренція має і негативні наслідки. Тому переоцінювати її можливості в реальній підприємницькій діяльності не слід. Більше того, враховуючи, що негативні наслідки конкуренції органічно властиві ринковому механізму, заснованому на приватній власності (стихія, анархія), необхідно в конкурентній стратегії постійно передбачати локалізацію цих наслідків. Негативні моменти конкуренції див. на схемі 38.

Схема 38. Негативні наслідки конкуренції

 

Типи конкурентної поведінки

Конкуруючі суб’єкти поводять себе на ринку по різному, виходячи з конкретних умов і тих задач, які вони перед собою ставлять. Можна виділити три основних типи конкурентної поведінки. Див.схему 39.

Схема 39. Типи конкурентної поведінки

 

Креативний тип конкурентної поведінки передбачає забезпечення переваг над суперниками шляхом введення якихось нових компонентів ринкових відносин (нова продукція, нові технології, або нові форми організації виробництва і т.д.). Суттєвою ознакою креативної конкуренції є прагнення ринкових контрагентів до зміни існуючої структури попиту і пропозиції.

Пристосувальна конкурентна поведінка - це упередження дій конкурентів в галузі модернізації виробництва. Вона застосовується тоді, коли підприємець не впевнений у своїх іноваційних можливостях. В цьому випадку він намагається скопіювати насамперед у стислі терміни досягнення своїх суперників.

Гарантуюча конкурентна поведінка покликана забезпечити стабілізацію на тривалу перспективу досягнутих позицій на ринку за рахунок підвищення якості продукції, зміни асортименту продукції, надання додаткових послуг, пов’язаних з гарантійним обслуговуванням. Цей тип конкурентної поведінки застосовується, як правило, тоді, коли підприємець не має можливостей суттєво змінювати виробничу і комерційну програми і має слабку іноваційну базу.

Методи конкуренції

Названі типи конкурентної поведінки у своїх різноманітних формах застосовуються в залежності від обраних методів конкурентного суперництва. Виділяють дві основні групи методів конкуренції: цінові і нецінові. Див.схему 40.

Схема 40. Методи і форми конкуренції

 

Як свідчить схема, застосування того чи іншого методу, який в подальшому визначає і тип конкурентної поведінки підприємця на ринку, не є самоцілю. Визначальним у цьому процесі є прагнення завоювати таке становище на ринку, яке забезпечує вилучення додаткового прибутку. Історично конкуренція у ринковій економіці починалася із застосування переважно методів цінового суперництва. В умовах же сучасної конкуренції переважають нецінові методи. Основу суперництва між сучасними фірмами складає диференційований попит. Це означає, що розробляючи стратегію і тактику поведінки на ринку, фірма (підприємець) насамперед дбає про те, щоб створена продукція за своїми споживчими якостями відповідала запитам споживачів. Тому неодмінною умовою економічної політики фірми є врахування динаміки очікувань споживачів. А вже в рамках цих параметрів- вона визначає шляхи зниження витрат і зменшення ціни.

Конкурентна стратегія

Конкуренція - досить складний і багатогранний процес. Щоб забезпечити успіх у ньому, фірма (підприємець) повинна дотримуватись певної стратегії дій. Конкурентна стратегія - це система дій фірми, спрямованих на досягнення її кінцевої мети. Основу цієї системи дій складає полістратегічний пошук. Що це означає? Кожна фірма прагне, як правило, монополізувати ринок для максималізації прибутку. Проте досягнути цього, особливо в сучасних умовах, практично неможливо. Тому фірма повинна передбачити у своїй діяльності одночасно принаймні дві стратегічні настанови - настанову на монополізацію ринку і настанову на інтеграцію своєї діяльності в єдиний процес функціонування ринку. Дії згідно першої настанови скеровані на зменшення числа конкурентів, друга настанова передбачає стабілізацію власного положення на ринку шляхом зменшення ступені ризику за рахунок співробітництва (інтеграції) з іншими фірмами у самих різноманітних формах.

Гіолістратегічний пошук - типічне явище для країн з розвинутою ринковою економікою, тому що конкуренція і монополія завжди виступали в ній, як парні характеристики. Конкуренти суперничають за досягнення монопольного становища, але монополізація ринку кожним з них виявляється неможливою. В той же час вони не можуть і припинити боротьбу, тому що будуть усунені суперниками. Де ж, вихід? Виходом і є інтеграційна стратегія, яка орієнтується на розуміння фірмами співвідношення “конкуренція - монополія”

Проте не слід розуміти інтеграцію в ринковій економіці як товариське співробітництво. Завжди треба пам’ятати, що вона заснована на розумінні балансу конкурентних сил і передбачає тимчасове взаємне співробітництво ради збереження цього балансу. Тобто, стратегія інтеграції застосовується фірмами у єдності з стратегією монополізації, яка не відкидається під впливом нових мотивів поведінки конкурентів. Кожен конкурент, навіть якщо він і клянеться у миролюбстві у даному конкретному ринковому епізоді, ніколи не перестає бути конкурентом, який чітко пам’ятає основний закон конкуренції: “якщо ти не усунеш суперника, то суперник усуне тебе”. Тому його миролюбство відносне і мінливе, але і його монополістичні посягання також не слід абсолютизувати. В діях будь-якої солідної фірми проглядаються обидва типи конкурентної стратегії.

Вибір стратегії здійснюється фірмами в залежності від їх ролевої і змістовної функцій у процесі конкурентної взаємодії. У відповідності до цих функцій ринкові конкуренти класифікуються за певними типами. Див.схему 41.

Схема 41. Типи конкурентів

 

Наявність таких різнорідних конкурентів робить конкурентну боротьбу невичерпною. Великі фірми, маючи переваги над суперниками в могутності, поступаються перед ними у гнучкості, пристосованості до особливих сегментів ринку, іноваційній активності. Тому повної монополізації ринку великими фірмами не відбувається, хоча прагнення до цього існує.

Як же діє фірма, якщо вона прагне зайняти монопольне становище на ринку? В залежності від конкурентних цілей можуть бути використані різні прийоми. Фірма може підкорити суперників своїй волі, нав’язати їм свої інтереси або ж витіснити їх з ринку. В минулому переважала війна на повне знищення конкурентів. В сучасних умовах під впливом різноманітних факторів монопольні посягання здійснюються в основному через приєднання суперників і підкорення їх своїм інтересам. Здійснюється це шляхом скупки акцій, наданя кредитів, а також за допомогою договорів про злиття фірм.

Істотно, що це стосується країн з розвинутою ринковою економікою. В Україні ситуація дещо інша. Вітчизняний ринок фактично монополізований і надовго ще буде залишатися таким. За цих умов описані вище властивості конкуренції проявитися повністю не можуть. Під питанням знаходиться і сама наявність конкурентних відносин. Проте, при здійсненні в Україні реформ, націлених на дійсне становлення ринкової економіки, названі особливості конкуренції' безсумнівно почнуть діяти і їх необхідно буде враховувати підприємцям у практичній господарській діяльності.