Ринкова економiка

2.1.1. Ринкова економіка, як саморегулюча система

2.1.1. Ринкова економіка, як саморегулюча система

Механізм ринку

Ринкова економіка - це специфічна соціально-економічна система. Як і всяка система вона має свій механізм функціонування, дія якого найбільш повно проявляється в центральній ланці цієї системи - на ринку. Основні елементи ринкового механізму зображені на схемі 30

Схема 30. Основні елементи ринкового механізму

Взаємодія названих елементів і являє собою ринковий механізм. Процес його функціонування визначає степінь ефективності ринкової економіки. Чим же визначається чіткість взаємодії ринкового механізму? Адже в ньому немає спеціального органу, який би вказував, які товари виробляти підприємцю, де йому купувати ресурси, де робітникові працювати. Сам ринковий механізм забезпечує свою стабільність. Він має власний внутрішній порядок і взаємодія його елементів підчинена вимогам певних законів: законам грошового обігу, вартості, попиту і пропозиції. А реалізується це через задачі, які ставить перед собою кожен учасник ринкових відносин: прагнення максимуму прибутку і раціоналізація вибору. Отже, ринкова система є саморегульована система.

Така саморегульована система в літературі отримала назву “вільного” ринку. Які його основні ознаки? Див. схему 31.

Схема 31. Ознаки вільного ринку

 

1. Це означає, що кожна людина має право зайнятися підприємництвом або припинити цю діяльність. Зробити це можна по різному - відкрити свій бізнес, купити акції (облігації), покласти гроші в банк або інвестувати їх у нерухомість і т.д. Будь-який власник грошового доходу має право і можливість купити ті товари і послуги, які йому потрібні, так же будь-який власник товарів або послуг має можливість без перешкод їх реалізувати.

2. Мобільність ресурсів - найважливіша складова високої ефективності економіки. Вкладаючи свій капітал в акції, інвестуючи його у виробництво або нерухомість, власник сподівається отримати на нього доход по максимуму. Але розраховувати на це можна лише в тому випадку, коли можливості для переливу капіталів з галузі в галузь, з однієї сфери в іншу нічим не будуть обмежуватися.

3. Без достатьої (повної) інформації (про попит і пропозицію, ціни, норми прибутку, рівні дивідендів і процентів і т.д.) суб’єкт ринкових відносин не в змозі зробити найкращий для себе вибір - купити, наприклад, будинок чи земельну ділянку. А може краще придбати акції. Купуючи нерухомість, необхідно знати, де краще (в якій місцевості, районі, зоні) це зробити, щоб мати найвищий доход.

4. Абсолютна однорідність однойменних товарів виражається, наприклад, у відсутності торгових марок та інших індивідуальних характеристик якості товару. Наявність таких характеристик ставить продавця у монопольне становище, а це вже не вільний ринок.

5. Суть цієї ознаки полягає в тому, що ні один учасник вільної конкуренції не в змозі впливати на рішення, які приймаються іншими учасниками. Оскільки їх дуже багато (перша ознака), частка кожного виробника - продавця у загальному обсязі виробництва і пропозиції незначна, а тому і ціна, за яку він збирається продати свій товар, майже не впливає на ринкову ціну. Реальні рівні цін мало залежать в таких умовах від бажань окремих суб’єктів ринку і встановлюються механізмом ринку (законом вартості). Очевидно також, що в системі вільного ринку виключаються монополії, інфляція, безробіття, перевиробництво і державне втручання в економіку. У вільній ринковій економіці кожний суб’єкт ринку діє на свій страх і ризик, переслідує свої приватні корисні цілі. Проте специфіка ринкового механізму така, що в цілому єдність прагнень усіх учасників ринку породжує і суспільно корисний ефект. У зв’язку з цим можна говорити про певні суспільно-корисні функції, які виконує ринковий механізм. Див.схему 32.

Схема 32. Суспільно-корисні функції ринкового механізму

Вільний ринок і держава

Ідея “вільної гри ринкових сил” належить класику політичної економії А.Сміту (1723-1799рр.). У своїй роботі “Дослідження про природу і причини багатства народів” він стверджував, що “вільна гра ринкових сил” створює гармонійний устрій, в якому індивідуум, прагнучи задовольнити свої егоїстичні інтереси, завдяки “невидимій руці” ринку, навіть не бажаючи того, сприяє інтересам суспільства більш ефективно, як у тому випадку, коли б він бажав цього зробити. Проте егоїзм, який спонукає індивідуума (підприємця) до дії, складає лише частину ринкового механізму. Щось повинно стримувати економічного суб’єкта, який прагне безмежно задовольняти свою жадобу до прибутку. Таким регулятором є конкуренція, яка зводить егоїстичні інтереси діючих в ринковій економіці суб’єктів до певної гармонії, до ринкової рівноваги. Звідси зрозуміло чому у класичній ліберальній економічній теорії держава відіграє лише підпорядковану роль. Функції держави як “нічного сторожа” обмежувалися забезпеченням правопорядку, національної оборони, будівництвом і підтриманням суспільно-корисних споруд, наприклад, транспортних магістралей. Втручання в економіку з боку держави торкалося лише гарантування для всіх суб’єктів господарської діяльності основних економічних свобод, а саме: свободи займатися будь-якою господарською діяльністю, свободи конкуренції і торгівлі.

Здійснений А.Смітом аналіз ринкового господарства дає можливість пояснити феномен взаємодії особистої вигоди (егоїзму) і її регулятора - конкуренції, як формуються ціни і чому вони не повинні повністю співпадати з витратами виробництва. Його теорія розкрила, яким чином суспільство спонукає виробників до того, щоб пропонувати саме ті товари, які необхідні споживачам. Стало відомо, чому високі ціни в умовах вільної конкуренції являють собою саморегулюючий фактор, тому що вони приносять з собою зростання обсягів виробництва. Нарешті, А.Сміт показав, яким чином у сфері виробництва може бути досягнута відносна рівність доходів. Тобто, він описав господарський механізм вільного ринку, як саморегулюючої системи.

І тут слід звернути увагу на дуже важливий момент. А.Сміт, на відміну від деяких наших сучасних його “послідовників”, не розглядає ринкову економіку як сферу, де кожний суб’єкт робить що йому заманеться. Основною властивістю вільного ринку за А.Смітом є те, що він виступає своїм власним охоронцем. Маємо справу з курйозним парадоксом: ринок, з одного боку, є кульмінацією будь-якої економічної свободи, а з іншого - самий суворий наглядач. І ніякі скарги на адресу міністра або інші високі інстанції, так же як і благання про допомогу, не звільняють від анонімного тиску ринкового механізму.

Отже, уважне вивчення спадщини А.Сміта з проблем функціонування ринкового механізму навіть в умовах вільної конкуренції, приводить зовсім до протилежного висновку ніж той, який нав’язується новітніми поборниками ринкової економіки. А саме: економічна свобода - це ілюзія, у всякому разі вона є такою значно в більшій мірі, ніж здається напочатку. При цьому цілком зрозуміло, що в умовах ринку можна робити все, що завгодно, але якщо хтось діє так, що ринок цього не сприймає (тобто всупереч його законам), то ціною індивідуальної свободи стає економічний крах.

Зроблений висновок підтверджується і співставленням описаних ознак вільного ринку з господарськими системами сучасних розвинутих країн (США, Німеччини, Японії і т.д.). Вільного ринку у буквальному розумінні слова немає ні в одній з них. Більше того, і раніше його ніколи не було, і бути не могло. Насправді, важко уявити, щоб в реальному житті кожний підприємець володів абсолютно повною інформацією про стан всієї економіки, ресурси безперешкодно переміщалися з однієї галузі в іншу, були відсутні торгові марки, а безробітними були лише ті, хто не хоче працювати. Вільний ринок - абстракція, ідеал, до якого прагне ринкова економіка, але який в міру ускладнення суспільного виробництва і народногосподарських зв’язків, віддаляється все далі і далі. Все більшу роль у регулюванні економічних процесів у сучасному суспільстві відіграє і надалі буде відігравати не “невидима рука ринку”, а держава. Мова про це піде далі.