Ринкова економiка

1.5.3. Проблема зайнятості і біржі праці

1.5.3. Проблема зайнятості і біржі праці

Проблема зайнятості

Ринкова економіка неминуче породжує безробіття і в той же час останнє є неодмінною умовою її нормального функціонування. Проте виникнення безробіття, а особливо його надмірність, породжують соціальну напругу в суспільстві, яка здатна дестабілізувати і економіку. Тому проблема безробіття повинна бути предметом пильної уваги з боку держави. Виділяються два основних напрямки економічної діяльності держави: а) регулювання рівня і тривалості безробіття; б) соціальний захист людей від безробіття.

Перший напрямок передбачає перетворення реального безробіття у природне - і за рівнем і за тривалістю. У підвалин теорії глобального регулювання економіки (в тому числі попиту і пропозиції на такий товар як робоча сила) державою, стояв відомий британський економіст Дж.М.Кейнс. Згідно кейнсіанської концепції, держава повинна підтримувати загальногосподарську рівновагу між пропозицією і попитом, не обмежуючи свободи дії господарюючих суб’єктів і не втручаючись в процес прийняття ними рішень. Стимулювання державою попиту допомогає пом’ягшувати циклічний рух суспільного виробництва і тим самим утримувати у допустимих межах масштаби резервної армії праці (безробіття). В інакшому випадку, неконтрольоване зростання безробіття в періоди криз загрожує соціальними конфліктами, які можуть підірвати економічний розвиток країни.

Другий напрямок передбачає визначення форм і методів соціального захисту (допомоги по безробіттю, гарантованого мінімуму зарплати і т.п.), а також способів його розподілу. Значення роботи людина усвідомлює лише тоді, коли її втрачає. Без роботи і професійної діяльності людина починає відчувати себе непотрібною, знедоленою і неповноцінною, тому, що перед нею виникають три групи проблем: фінансові, психологічні і сімейні. У Декларації прав людини, прийнятій ООН у 1948р., (ст. 23.1) записано: кожна людина має право на працю, на вільний вибір професії, на задовільні умови праці, рівно як і на захист від безробіття. Проте, ні в одній країні світу немає однаково сформульованого права на працю, а тим більше, це право не гарантується, як у колишньому СРСР. Є лише окремі закони. Наприклад, Закон про захист від звільнень, згідно якого робітник може бути звільненим лише через деякий час; Закон про захист материнства (не допускає звільнення вагітних жінок і регулює процедуру їх поновлення на роботі); Закон про тих, хто став на роботі калікою (інвалідом), який зобов’язує фірми виділяти для них певну квоту у штаті персоналу і т.д. Всі ці закони покликані захищати людей праці від актів свавілля з боку роботодавця, страхувати їх від втрати робочого місця в умовах ринкої економіки, заснованої на приватній власності на засоби виробництва. Проте безробіття існує, і важливе завдання даржави полягає в тому, щоб усувати ту несправедливість, яка виникає з його причини, надаючи людям, що опинилися в такій ситуації, соціальну допомогу.

Біржа праці

 

Для реалізації державної політики зайнятості створюється служба зайнятості, яка організаційно виступає у вигляді закладів, що акумулюють інформацію про динаміку трудових ресурсів і наявність робочих місць, а також безплатно надають громадянам послуги, пов’язані з забезпеченням їх зайнятості. Такі заклади отримали назву бірж праці.

В Україні державна служба зайнятості формується згідно Закону “Про зайнятість населення”, прийнятому у березні 1991р. і виконує функції, перераховані у схемі 29.

Схема 29. Функції державної служби занятості України

Практично в усіх промислово-розвинутих країнах економіко-політичний розвиток останніх років перетворив питання про соціальний захист у найсерйознішу проблему. Потреба у державних видатках на соціальні потреби має тенденцію до зростання. Це зумовлено високим рівнем безробіття, зростаючою кількістю пенсіонерів і збільшенням видатків на охорону здоров’я. У подібній ситуації виникає питання про межу фінансування соціальних програм, бо ж частка державних видатків у валовому внутрішньому продукті не може зростати безконечно. Особливо ця проблема актуальна для України, де популізм політиків у соціальній сфері вступив в антагоністичну суперечність з можливостями виробництва, яке катастрофічно скорочується. Все це свідчить про те, що службі зайнятості України в особі її організаційних форм-бірж праці, у найближчі роки передбачається досить напружена робота (за прогнозами спеціалістів армія безробітних сягне за 10-15% від загальної кількості працездатного населення).