Ринкова економiка

1.5.2. Фондова біржа

1.5.2. Фондова біржа

Фінансовий ринок

 

В системі ринкового господарства роль посередника у процесі мобілізації грошових коштів та їх ефективного розміщення у сферах виробництва і обміну виконують фінансові ринки. Фінансовий ринок у самому загальному визначенні - це торгівля цінними паперами. Фінансовий ринок підрозділяється на первинний і вторинний. Первинний - здійснює продаж нових випусків цінних паперів. Основним методом реалізації нового емісійного випуску є організація підписки на акції. Вторинний - виникає при обігу цінних паперів, які були випущені раніше або додатково. Вторинний ринок складається з двох частин: біржової та позабіржової торгівлі. Домінуюча роль на вторинному ринку цінних паперів належить біржовій торгівлі, яка здійснюється через фондову біржу. Функції фондової біржі див. на схемі 26.

Схема 26. Функції товарної біржі

 

Навіщо потрібен ринок цінних паперів?

1 .Посередництвом купівлі-продажу цінних паперів відбувається об’єднання капіталів. Без реалізації акцій неможливо створити акціонерне товариство.

2. Акції та інші цінні папери допомагають створити умови для ліквідності будівель, обладнання, земельних ділянок тощо.

3. Ринок цінних паперів сприяє швидкій економічній перебудові компаній, галузей, економіки в цілому. Тому, хоча предтечею сучасних фондових бірж була середньовічна яр-марка, формування їх пов'язано з виникненням акціонерних товариств.

Виникнення фондових бірж

XVI століття легендарна епоха великих географічних відкрить. Обжити нові землі, освоїти нові ринки збуту, забезпечити охорону торгових шляхів і місць торгівлі - все це було не по кишені окремим підприємцям. Об’єднати індивідуальні капітали і зусилля допомогли акціонерні товариства. Першими акціонерними товариствами стали знамениті торгові компанії - Ост-Індія і Вест-Індія, які торгували з Індією і країнами Нового Світу. В міру виникнення все нових і нових акціонерних товариств і випуску акцій, поступово починає формуватися ринок цінних паперів.

В епоху промислової революції випуск акцій і торгівля ними приймають такі значні масштаби, що стихійний “вуличний” ринок з цим процесом не міг справитися. Це послужило поштовхом для створення організованого і офіційно визнаного ринку цінних паперів. Так виникає у 1773 р. в Лондоні, у приміщенні королівської міняльної контори перша фондова біржа. В сучасних умовах окрім Лондонської у Великобританії діє ще 22 фондові біржі. У Франції перша фондова біржа була організована у 1789 р. (Париж). В Австрії найстарішою є Вепська фондова біржа, заснована у 80-ті роки XVIII ст. В Німеччині діє три великі фондові біржі, які теж були засновані v XVIII ст. Центральне місце на сьогоднішній день у світі займають біржі США і Канади. їх принципи організації і управління є найбільш досконалими і взяті за взірець при створені фондових бірж в Україні. За останні роки значну роль почали відігравати японські біржі і, насамперед, заснована у і949р. Токійська фондова біржа, яка є на сьогодні однією з самих великих бірж світу. На території України найбільш відомими фондовими біржами (до 1917р.) були Харківська і Одеська.

В сучасній незалежній Україні фондові біржі знаходяться у стадії формування. Спочатку виникли фондові підрозділи при товарних біржах (Дніпропетровська, Львівська товарно-фондові біржі), згодом, після прийняття Закону “Про цінні папери і фондову біржу” (1991р.), утворюється Українська фондова біржа з мережею філій в областях.

Об’єкт торгу

На фондових біржах здійснюється організована за певними правилами торгівля 1 фондовим товаром. Що він собою являє?

Фондовий товар - це всі види цінних паперів, іноземна валюта, рідкоземельні і дорогоцінні метали. Більша частина угод на фондових біржах здійснюється з цінними паперами і, насамперед, з акціями. Операції з іноземною валютою, рідкоземельними і дорогоцінними металами розповсюджені не так широко і проводяться через спеціальний різновид фондової біржі - валютну біржу. Тому доцільно спочатку розглянути цінні папери.

Цінний папір - це грошовий документ, який засвідчує право на отримання доходу на вкладений капітал або на повернення капіталу, переданого в борг. Цінні папери прийнято ділити на два основні види пайові і боргові. Пайові називаються акціями і являють собою безпосередню частку їх власників у реальній власності. Вони дають право власнику на отримання доходу-дивіденду. Боргові цінні папери дають право власникам на привласнення твердого фіксованого доходу процентної ставки і на повернення суми, яка передається ними в борг у певний термін. Найбільш розповсюдженим видом цінних паперів є акція (сертифікат). Будь-яка акція вміщає гаку інформацію: див.схему 27.

Схема 27. Інформативна база акції

 

Акції бувають: іменні і на пред'явника; прості і привілейовані. Якщо зміст перших не вимагає спеціального пояснення, то відносно других воно необхідно.

Проста акція забезпечує власнику такі основні права: отримувати девіденди; приймати участь у зборах акціонерів з правом вирішального голосу; бути обраним v керівництво компанії.

Привілейована акція дає власнику ряд привілей, яких власники простих (звичайних) акцій не мають. Що це за привілеї? 1. Власники привілейованих акцій отримують фіксовані дивіденди, в багатьох випадках передбачаються гарантовані терміни таких виплат. 2. Дивіденди по привілейованих акціях виплачуються першочергово з прибутку, що визначений до розподілу. Решта прибутку йде в розподіл між власниками простих акцій. 3. У випадку ліквідації акціонерного товариства зобов’язання по задоволенню претензій власників привілейованих акцій стоять на одному з перших місць. В той же час власники привілейованих акцій, як правило, не мають права голосу на зборах акціонерів (в окремих випадках може бути передбачено право дорадчого голосу), не можуть бути обраними в керівні органи товариства. Дивіденди по цьому класу акцій, при інших рівних умовах, нижчі, ніж по звичайних (простих) акціях.

Акція приносить власнику доход, який називається дивідендом. Звідки він береться? Дивіденд - це та частина прибутку акціонерного товариства, яка виплачується власникам акцій згідно з розмірами вкладеного капіталу. Дивіденди розраховуються так: спочатку- із загальної суми прибутку акціонерного товариства вираховуються видатки на розвиток, модернізацію виробництва, виплати процентів за кредити', премії керівникам за успішну діяльність. Потім отримана сума ділиться на кількість акцій даного випуску. Дивіденди можуть перевищувати розміри, оголошені при випуску акцій, а можуть і зовсім не виплачуватися. Все залежить від ефективності діяльності акціонерного товариства.

Серед боргових цінних паперів найбільш поширеними є облігації, казначейські зобов’язання держави, ощадні сертифікати і векселя.

Облігація - це боргове зобов’язання держави або приватної компанії, по якому вони зобов’язуються повернути у певний час позику і виплатити позичковий процент. Позичковий процент у даному випадку являє собою частину прибутку, який отримує держава або приватна компанія в результаті використання залученого капіталу (за випущені облігації). Як правило, процент, який виплачується по облігаціях, залишається незмінним на протязі строку дії облігацій. Строк дії облігацій суворо обмежується (5, 10. 15, 20, 25 років). По закінченню встановленого строку облігації викупаються емітентом [35]. Облігації, на відміну від акцій, не дають власникам права приймати участь в управлінні компанією, яка їх випустила. По строку дії облігації діляться на короткотермінові (до 10 років) і довготермінові (більш як 10 років). В умовах стабільності соціально-економічного ладу облігації (особливо державні) - самий надійний вид цінних паперів: вони забезпечуються усіма матеріальними активами держави або компанії. Доходи по них виплачуються в першу чергу, а потім вже йдуть розрахунки по інших цінних паперах.

Одним з видів боргових цінних паперів є вексель. Вексель - письмове боргове зобов’язання встановленої форми, що дає його власникові безспірне право вимагати від боржника (векселедавця) сплати зазначеної у векселі суми грошей у вказаний в ньому термін. Вексель не забезпечується, як правило, нічим. У випадку ліквідації, банкрутства фірми, яка підписала вексель, розрахунки проводяться у саму останню чергу. Тому купівля векселів пов’язана з великим ризиком, але і проценти по векселях досить високі. До випуску векселів компанії звертаються тоді, коли знаходяться у скрутному фінансовому стані, або коли розраховують на виграшність обраної економічної стратегії, а залучити капітали для цього шляхом випуску забезпечених цінних паперів не можуть. Зокрема, така ситуація у 1993-1994 pp. склалася в Україні. Колосальні взаємні неплатежі господарюючих суб’єктів паралізували економіку. Це прискорило прийняття законодавчих актів про введення вексельного обігу.

До цінних паперів відносяться також казначейські зобов'язання держави, ощадні сертифікати і т.і. Причому, коло цінних паперів постійно поширюється і в останній час практично на усіх біржах котируються: фінансові ф’ючерси -спеціально розроблені строкові контракти, які укладаються між продавцем і покупцем, на здійснення купівлі-продажу фондових цінностей за заздалегідь встановленою ціною на майбутнє; опціони - строкові контракти на фондові цінності, які передбачають право на їх придбання або реалізацію за певну ціну, в певний момент, на протязі певного часу. Від фінансового ф’ючерса опціон відрізняється тим, що він передбачає право, а не зобов’язання на проведення тих чи інших операцій; варанти - строкові контракти, які дають право на придбання і реалізацію фондових цінностей на певних умовах. (Різновидність опціонів).

Біржовий курс цінних паперів

Всі цінні папери, які котируються на фондовій біржі мають дві ціни: номінальну, яка вказана на документі, що засвідчує володіння цінним папером і біржову (ринкову), яка формується в процесі його купівлі-продажу під впливом попиту і пропозиції. Ринкова ціна називається курсом, який, наприклад, для акцій залежить прямо пропорційно від величини дивіденда і обернено пропорційно від норми позичкового проценту:

Приклад. Номінальна ціна акції 1000 доларів, А) дивіденд = 100 дол. за рік, позичковий процент = 5% річних, Kvpc акції = 100/5 х 100 = 2000 дол. Б) Дивіденд = 25 дол. за рік, позичковий процент = 5% річних, Курс акції = 25/5 х 100 = 500 дол.

Відповідні зміни курсу акції будуть при змінах норми позичкового проценту.

Проте на курс акцій, як і інших цінних паперів, впливають і інші фактори. Зокрема: економічна і політична стабільність; інфляційні процеси; ступінь ризику капіталовкладень; розвиток фінансово-кредитної системи; можливість вкладення грошових коштів (у нерухомість, товари); розміри грошових нагромаджень, степінь їх концентрації у кредитних закладах тощо.

Курс цінних паперів формується на кожній біржі або самостійно, або, якщо вони входять у міжбіржову систему, то на основі як власних, так і угод на інших біржах світу. Наприклад, на Нью-Йоркській фондовій біржі за орієнтир беруться дані про угоди на Лондонській фондовій біржі. У зв’язку з тим, що на великих біржах світу котирується велика кількість акцій (Нью-Йоркська - 2 тис., Лондонська - 550, Токійська - більше 300), ціни яких рухаються у різних напрямках, для оцінки середньої зміни цін застосовуються узагальнюючі індекси курсів акцій. Самим відомим є індекс Доу-Джонса [36], який розраховується на Нью-Йоркській фондовій біржі. Він відображає ціни на акції 30 самих великих американських компаній. Застосовуються і інші узагальнюючі індекси. У Великобританії - індекс “Рейтера”, у ФРН-“Франкфуртер Альгемайне Цайтунг”, на Токійській біржі -“Ніккей”, у Гонконзі - “Хенг сенг”. Рух курсів акцій в певній мірі є індикатором ділової активності у виробництві і обігу, тому розраховані індекси застосовуються у маркетингових дослідженнях, при аналізі біржової торгівлі, оцінці стану і перспектив розвитку різних галузей економіки.

Види бірживих угод

 

Біржова угода - це торгова угода, укладена в біржовому приміщенні за правилами біржі, належним чином оформлена і зареєстрована, і яка має своїм предметом фондові цінності, допущені до котировки на біржі. Угоди на фондовій біржі підрозділяються на касові (готівкові) і строкові.

Касові - це угоди, які негайно виконуються і оплата проводиться безпосередньо після їх укладення в залі фондової біржі готівкою, або через деякий час, як правило, від 2 до 15 днів. Головна мета касових (готівкових) операцій купівля-продаж фондових цінностей. Тут відсутня біржова гра, спекуляція. Тому касові угоди найбільш розповсюджені і складають основу діяльності будь-якої фондової біржі. Саме касові угоди в умовах нестабільності економіки, відсутності необхідної законодавчої бази, єдино можливі операції на українських фондових біржах, принаймні в найближчі роки.

Строковими називаються угоди згідно яких одна сторона (продавець) продає фондові цінності, а друга сторона (покупець) купує їх, але оплата здійснюється не в момент укладення угоди, а згодом у певний встановлений термін. Такий вид угод розповсюджений у США і Швейцарії. В багатьох країнах світу ці угоди в силу їх явно спекулятивного характеру заборонені. Строкові угоди можуть виступати у самих різноманітних варіантах, що видно із схеми 28.

Схема 28. Види угод на фондовій біржі

Прості строкові угоди ("тверді"). За умовами таких угод продавець зобов’язаний передати, а покупець прийняти фондові цінності у кількості і по курсу, який вказано в договорі.

Онкольні угоди. Головна особливість цього виду в тому, що покупець і продавець не визначають на момент укладення угоди ціну фондового товару. Вона приймається такою, якою буде визначена в результаті котирування на даній біржі на день, який вказується в умовах угоди.

Угоди з преміями. Кожна із сторін за умовами угоди має право відмовитися від своїх зобов’язань повністю або вимагати змінити ці зобов’язання (час, спосіб і об'єкт виконання угоди і т.д.). Сторона, яка скористалася цим правом, платить “відступний штраф”, своєрідне відшкодування можливих збитків іншої сторони, за зрив або зміну угоди.

Угоди на різницю (стелажні). Продавець і покупець в договорі встановлюють процент відхилення від поточного (на момент укладення угоди) курсу фондового товару. Якщо на момент завершення угоди відхилення ціни від стартової буде в межах встановленого проценту угода реалізується. Якщо ж ціна виходить за ці межі, то сторона, яка відмовляється від угоди, виплачує різницю між новою і стартовою ціною на границі інтервалу. Приклад. Ціна акції за курсом - 2000 дол. Сторони встановлюють відхилення від ціни до 10%. Це означає, що при ціні акції в межах від 1800 до 2200 дол. угода відбудеться. Але якщо на день, визначений в угоді, ціна акції складе 2400 дол., покупець може відмовитися від угоди. В такому разі він виплачує продавцю грошову суму, яка дорівнює 200 дол. (2400-2200).

Пролонгаційні угоди. При таких угодах сторони мають право продовжити строк купівлі або продажу цінних паперів. Ставка робиться на підвищення або пониження курсу фондових цінностей. Звийчайним явищем у біржовій практиці є ситуація, коли, розраховуючи на підвищення або пониження курсу цінних паперів, продавець або покупець не хоче завершувати угоду, термін якої минає. У такому випадку вони вдаються до своєрідних позичкових операцій з банком, які отримали назву операцій репорта і депорта. Репорт - спекулятивна біржова угода на строк, яка укладається в розрахунку на підвищення курсу цінних паперів. Депорт - угода на строк, розрахована на пониження курсу цінних паперів. Метою і першої і другої є отримання курсової різниці.

Угоди на строк з валютою. Укладаються з метою страхування від можливих коливань курсу іноземних валют.

Марпінальні угоди. При укладені даних угод необхідно заплатити готівкою 50% вартості цінних паперів (що купуються), а решту можна позичити у посередника (брокера), при цьому цінні папери відіграють роль гарантійної застави. Такі угоди базуються на гому, що курс цінних паперів, які купуються буде зростати. Ллє, якщо він буде падати, то брокер може зажадати повернення боргу з уплатою готівкою. В тому випадку, коли покупець не спроможний сплатитися, брокер продає його акції.

Продаж без покриття в строк. Така угода відноситься до самих ризикованих і розрахована на пониження курсу цінних паперів. Суть її в наступному: біржовий гравець бере в борг певну кількість акцій і видає боргове зобов’язання. Продає акції за ринковим курсом на біржі. Якщо через деякий час курс даних акцій понизиться, то таку ж партію акцій можна придбати за меншу ціну і розрахуватися з боргом. Різниця між старою і новою ціною складе прибуток від проведеної операції.

Організаційно-правові основи фондових бірж

 

Фондові біржі за своїм організаційно--правовим статусом можуть бути державними закладами (Франція ), акціонерними товариствами (Великобританія, Швейцарія. Швеція, Австрія, Японія), асоціаціями (CШA), публічно-правовими інститутами (Німеччина). Фондова біржа в Україні утворена як акціонерне товариство закритого типу.

Організаційно-правові форми та органи управління фондової біржі аналогічні товарній, тому описувати їх немає потреби. Важливо лише відмітити, що створити фондову біржу в Україні можуть не менш як 20 замовників - торговців цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності з цінними паперами за умови внесення ними до статутного фонду певного грошового паю.

Валютні біржі

Варіантом фондової є валютна біржа. Валютні біржі здійснюють торгівлю валютою у великих розмірах на основі попиту і пропозиції. Курс, який на них встановлюється, називається офіційним валютним курсом.

Валютні біржі діють в ряді країн Західної Європи: Італії, Німеччині, Франції, Австрії, Нідерландах. В деяких країнах, де знаходяться найбільш великі банки (США, Великобританія, Швейцарія), валютних бірж немає. Так, у США торгівля валютою здійснюється виключно на міжбанківському рівні. В інших країнах курс валют встановлюється на основі щоденних опитувань провідних торговців валютою (Швейцарія), або котировок банків (Великобританія). В Україні валютна біржа була утворена національним банком у 1992 р. Згідно Тимчасових правил, встановлених Національним банком, вона повинна здійснювати операції по купівлі-продажу іноземної валюти. За результатами останніх торгів на валютній біржі Національним банком встановлюється офіційний валютний курс на території України.