Ринкова економiка

1.4.2. Спеціалізована ринкова інфраструктура

1.4.2. Спеціалізована ринкова інфраструктура

Біржі

Основними елементами інфраструктури, яка сприяє організаційному оформленню ринкових відносин, є біржі, системи оптової і роздрібної торгівлі, ярмарки, аукціони, торговельні доми і т. ін. Див.схему 14.

Схема 14. Основні елементи спеціалізованої інфраструктури ринку

Серед названих елементів значне місце належить біржам. Що вони собою являють? У сучасному розумінні біржа - це регулярно функціонуюча організаційна форма оптового ринку цінностей. Такими цінностями виступають:

-товари масового попиту, які мають стандартні споживні якості;

-акції акціонерних підприємств і банків;

-боргові грошові зобов’язання держави і корпорацій-облігації, казначейські білети;

-векселі, тобто цінні папери, виписані під надані в кредит товари;

-фрахтові документи, тобто різного роду страхові зобов’язання під товари, що перевозяться;

-валюта, тобто іноземні банкноти (девізи) [15] або чеки на іноземні депозити [16];

-нерухоме майно;

-робоча сила.

В залежності від виду діяльності біржі бувають загальні і спеціальні. Загальною є така біржа, на якій обертаються декілька видів цінностей. Наприклад, товари і цінні папери. Спеціальні біржі виконують операції лише з одним видом цінностей. У зв'язку з цим розрізняють біржі товарні, фондові, фрахтові, валютні, нерухомого майна, праці. Таким чином, можна говорити про систему бірж.

Як було сказано вище, біржа - це організаційна форма ринку. Тому вона ніяких угод про продаж-купівлю не укладає. Укладення угод - це функція членів біржі в особі професійних посередників (агентів, брокерів [17], дилерів [18]. Біржі- це лише місце, де відбуваються торговельні операції, тобто укладаються торговельні угоди. В обов’язки біржі входить надання своїм членам спеціального приміщення для торгівлі з місцями, телефонами і телетайпами для учасників торгів. Зі своїх членів біржі визначають головуючого і клерків для проведення біржових сесій. Біржі здійснюють котирування [19] цін, встановлюють стандарти [20] на біржові товари, розробляють типові контракти, проводять розрахунки між продавцями і покупцями, займаються інформаційною діяльністю, надають своїм клієнтам страхові, арбітражні та інші послуги.

В Україні вже створено чимало бірж. Серед них Українська .універсальна товарна біржа, Українська універсальна агропромислова біржа, Українська фондова біржа. Львівська товарно-фондова біржа та ін. Найбільшого поширення набули товарні біржі.

Торгові доми

Важливим елементом спеціалізованої інфраструктури ринку є торгові доми. Що вони собою уявляють? Торговий дім - це спеціалізована фірма, яка торгує одним товаром або групою однорідних товарів за дорученням клієнтів або за свій рахунок. Відміна від товарної біржі в тому, що на біржі торгують самі учасники або за їх дорученням брокери. Тут торгову діяльність здійснює сама фірма.

Сфера діяльності торгового дому може бути досить широкою. Це: операції по внутрішній оптовій і роздрібній торгівлі: експортно-імпортні та інші зовнішньоекономічні операції; виробництво продукції; надання замовникам широкого кола супутних послуг (комерційно-посередницьких, інженерно-консультаційних, транспортно-експедиторських,фрахтових, страхових та ін.). Для виконання своїх функцій торгові доми мають мережу магазинів, складські приміщення, транспортні засоби, засоби зв’язку та інформаційні центри. Торгові доми створюються у формі акціонерних товариств, де засновниками виступають промислові підприємства, банки, науково-дослідні установи тощо.

В Україні торгові доми стали виникати на базі товарних бірж після прийняття Закону “Про товарну біржу”. Справа в тому, що Закон заборонив біржам займатися посередницькою діяльністю, а більшість перших бірж саме на це були зорієнтовані. Щоб не порушувати Закон, деякі біржі змінили свій статус на торговий дім.

Аукціони

 

Однією з організаційних форм спеціалізованої інфраструктури ринку є аукціонна торгівля. Аукціон - це різновидність періодичних відкритих публічних торгів, де продаються товари відповідної номенклатури: предмети мистецтва, антикваріат, хутро - тобто товари, які відрізняються індивідуальними властивостями і не можуть взаємозамінятися. У нас, в умовах загального дефіциту, практично всі товари продаються на аукціонах.

Є два способи проведення аукціонів: а) аукціон на підвищення цін; б) аукціон на зниження цін (голандський аукціон). Па першому товар купує той, хто дає найвищу ціну.

На другому спочатку встановлюється штучно завищена ціна, яка поступово знижується. Купує товар той, хто перший зупинить зниження ціни. Аукціони можуть також бути примусовими і добровільними. Примусові аукціони проводяться судовою владою з метою стягнення боргів з неплатильників, а також різними державними і приватними організаціями для реалізації конфіскованих вантажів, заставленого і невикупленого в строк майна, незапитаних і неоплачених товарів. Добровільні аукціони організуються за ініціативою власників товарів або майна, що продаються з метою найбільш вигідної їх реалізації.

Для проведення аукціонів існують спеціальні фірми, які працюють головним чином на комісійних засадах. Аукціони організовують також брокерські фірми і асоціації.

Підприємства роздрібної та оптової торгівлі

До спеціалізованої інфраструктури ринку входять також підприємства роздрібної та оптової торгівлі. Роздрібна торгівля - це будь-яка діяльність по продажу товарів чи послуг безпосередньо кінцевим споживачам для їх особистого споживання. Роздрібні торговельні підприємства класифікуються за багатьма ознаками. За пропонованим асортиментом - це можуть бути спеціалізовані магазини, універмаги, універсами, магазини товарів повсякденного попиту, торговельні комплекси і роздрібні підприємства послуг. За цінами - магазини знижених цін, склади-магазини, магазини-демзали, що торгують за каталогами. За характером обслуговування - торгівля за замовленням, торговельні автомати, розносна торгівля. За ознакою власності - корпоративна, державна, кооперативна, індивідуально- приватна торгова мережа.

Роздрібний торговець - основна фігура товарного ринку. Через нього вся маса продукції та послуг від виробництва поступає до безпосереднього споживача. Саме в цій ланці завершується один цикл відтворення і починається другий. А це означає, що умови, ефективність функціонування роздрібного торгового підприємця визначають ефективність функціонування суспільного виробництва в цілому.

Оптова торгівля включає в себе будь-яку діяльність по продажу товарів тим, хто купує їх з метою перепродажу або виробничого використання. Оптові торгові підприємці допомагають виробникам ефективно доставляти товари роздрібним торговельним підприємствам і промисловим споживачам. У зв’язку з чим вони виконують багато різних функцій - збуту, стимулювання, закупок, формування товарного асортименту, складування, транспортування, фінансування тощо.

В оптовій торгівлі виділяється три основних напрямки, які визначають її спеціалізацію, а також спеціалізацію товарних ринків: торгівля товарами народного споживання; торгівля засобами виробництва; торгівля сільськогосподарською продукцією. Останні два види оптової торгівлі до недавнього минулого здійснювалися у вигляді мобілізації і адресного розподілу продукції через державні централізовані структури, такі як: Держпостач, Сільгосптехніка і Міністерство заготівель. Це в значній мірі обмежувало вплив на виробництво, реалізацію і споживання цих товарів таких важелів ринку як попит, пропозиція, конкуренція. Наслідком було зниження якості товарів, що проходили через такі централізовані оптові структури, невідповідність асортименту попиту, відірваність ціни від дійсних факторів, що її формують. Тому, в умовах формування ринкової економіки України, першочерговим завданням є створення відповіжних організаційних структурних підрозділів, які б дали можливість найбільш ефективно здійснювати проходження через оптову ланку як засобів виробництва, так і продукції сільського господарства.

Аудиторські фірми (контори)

Аудит - це комплексна ревізія фінансово-господарської діяльності підприємницької фірми кваліфікованими спеціалістами /аудиторами/, яка дозволяє оцінити можливості фірми у сфері бізнесу. Аудит - це також надання практичної допомоги керівництву та економічним службам підприємства /фірми/ у веденні справ і управлінні його фінансами, організації бухгалтерського обліку, надання різноманітних юридичних консультацій.

Аудиторські перевірки можуть проводитися за рішенням органів влади і управління, за ініціативою самої фірми або її засновників. У всіх випадках аудит носить характер незалежної експертизи. Дані такої експертизи використовуються як важливий фактологічний матеріал /в т.ч. доказ, компромат/ при розгляді взаємних відносин між різними суб’єктами ділових стосунків.

У країнах Заходу аудиторство існує вже понад 150 років. Усі солідні компанії за власні кошти наймають аудиторів для проведення незалежної експертизи фінансової звітності. їх висновки є своєрідною візитною карткою підприємства. Знаючи фінансове становище фірм, громадяни можуть надійно і вигідно вкладати свої грошові заощадження.

В Україні цей елемент інфраструктури ринку знаходиться поки в ембріональному стані. В умовах приватизації, яка почала здійснюватися в країні згідно з Законом “Про приватизацію майна державних підприємств” (введений в дію з 15 березня 1992 p.), відсутність аудиту об’єктів приватизації змушує населення за свої приватизаційні папери “купувати” кота в мішку.

Холдинги

Важливим елементом спеціалізованої ринкової інфраструктури виступають холдинги та інвестиційні фонди. Що це таке? В Законі України “Про приватизацію майна державних підприємств” вказано, що холдинги та інвестиційні фонди утворюються в нашій державі “для обслуговування обігу приватизаційних майнових сертифікатів [21], створення первинного ринку приватизаційних паперів та подальшого його обслуговування, зниження ризику покупців при розміщенні вкладів в об'єкти приватизації”. Але це лише одна функція названих ринкових структур. Роль їх в ринковій економіці цим не обмежується.

Холдинг (від англ. холдинг - володіючий). Холдингова компанія - компанія яка володіє контрольними пакетами акцій інших компаній. Це дає їй право контролю і можливість управляти їх діяльністю.

Розрізняють два види холдингів:

а) чистий холдинг, який створюється спеціально для скуповування контрольних пакетів акцій інших компаній і управління їх діяльністю у своїх інтересах;

б) змішаний холдинг, який окрім контролювання і управління діяльністю інших компаній, займається певною підприємницькою діяльністю - промисловою, торговою, транспортною, кредитно-фінансовою тощо. Змішаний холдинг створюється, як правило, у зв’язку із заснуванням компаніями, що контролюються, дочірніх фірм або поглинання ними інших акціонерних товариств.

Фактично холдингом є кожна велика компанія або банк, які володіють контрольними пакетами акцій інших компаній. Див схему 15.

Схема 15. Холдинг

Виникнення і розповсюдження холдингів пов’язано з розвитком акціонерної форми організації підприємств і формуванням так званої системи участі. Що вона собою являє? Система участі - це володіння одними акціонерними компаніями акцій інших акціонерних компаній. На її основі складається багатоступінчата залежність великої кількості підприємств від фінансових груп або окремих фінансових магнатів, які отримують можливість розпоряджатися великими сумами чужого капіталу і викачувати з підконтрольних підприємств високі прибутки. Суть системи участі полягає в тому, що головна компанія ‘“мати” скуповує контрольні пакети акцій інших компаній “дочірніх”, які у свою чергу підпорядковують собі товариства “онуків”.

Холдингові компанії мають різні юридичні форми. Вони можуть діяти як: акціонерні товарист ва, товариства з обмеженою відповідальністю, одноосібні компанії, державні організації.

Інвестиційні фонди

Фонди, як елемент ринкової інфраструктури, - це сукупність грошових або інших ресурсів, які знаходяться у розпорядженні тих чи інших асоціацій, об’єднань, підприємств, організацій, державних установ, приватних громадян, призначених для цільового використання . Див.схему 16.

Схема 16. Позабюджеті фонди України

Інвестиційні [22] фонди призначені для здійснення поза-банківського фінансування довгострокових капіталовкладень у народне господарство. Джерелом утворення інвестиційних фондів, в залежності від форми власності можуть бути податки і грошові збори, субсидії, позики, обов’язкові і добровільні пожертви підприємств, організацій і населення. Отже, суть інвестиційних фондів зводиться до акумуляції коштів населення і використання їх для нагромадження. Однією з функцій інвестиційних фондів в умовах приватизації державної власності і буде обслуговування обігу приватизаційних паперів при розміщенні їх населенням в об’єкти приватизації.

Інвестиційні фонди, як і холдинги, мають різноманітні юридичні форми. Тобто, вони можуть діяти як державні організації, акціонерні товариства, приватні установи. Тому управління ними здійснюється суб’єктами тієї чи іншої організації (концерну, асоціації), або правлінням, або конкретним громадянином. Як правило головним органом управління є загальні збори, конференція, сесія або конгрес. Фонд здійснює свою діяльність, керуючись статутом.

Страхові фірми

Однією з могутніх ланок інфраструктури сучасної ринкової економіки є страхові фірми. За розмірами операцій і активів вони поступаються лише банківським фірмам. Страхові фірми - це акціонерні, приватні і державні організації, які страхують населення, майно, комерційні операції, практично все, що пов’язано з людською діяльністю. Але страхуванням діяльність цих фірм не обмежується. Вони займаються також ощадною справою і підприємництвом. Так, мобілізовані ними кошти населення вони направляють у кредитні операції, надходження від яких складає більшу частину їх прибутку. Наприклад, страхові фірми Англії і США покривають більш як 50% потреби промисловості цих країн у довгострокових кредитах. Вони також вкладають гроші безпосередньо у великі і найбільш прибуткові компанії, володіють крупними пакетами високодоходних заставних паперів під нерухоме майно, купують облігації деожавних позик.

В результаті ощадної, фінансової, кредитної, інвестиційної діяльності страхові фірми здійснюють величезний позитивний вплив на функціонування ринкової економіки, тим самим сприяють підвищенню ефективності економічного життя країни.

В українських умовах цей високоефективний елемент ринкової інфраструктури поки що не діє. Страхова справа, монополізована державою, виконує лише функцію акумуляції вільних коштів населення, що значно обмежує її вплив на економічну систему. Альтернативні страхові структури лише зароджуються. Отже, ефект від них - в далекому майбутньому, що, істотно, вплине і на процес становлення і функціонування ринкової економіки в Україні.