Ринкова економiка

1.3.2. Ринкова система та її структура

1.3.2. Ринкова система та її структура

Види ринків

Оскільки в ринкові відносини вступають різні суб'єкти, а до сфери обміну надходять різноманітні товари і послуги, то в країні формується досить складна ринкова структура, яка включає самі різноманітні види ринків. Іх можна розглядати в різних аспектах.

Так, з точки зору об'єктів обміну, ринки бувають: ринок засобів виробництва, ринок товарів народного споживання, ринок послуг, ринок позичкових капіталів, ринок цінних паперів, ринок валюти, ринок інформації, ринок науково-технічних розробок, ринок робочої сили, ринок житла і т.д. У середині цієї структури можна говорити про продовольчий ринок, ринок зерна, нафти, золота та ін. Тобто, ринкова економіка складається з великої кількості окремих ринків. Кожний товар чи послуга має свій ринок.

З територіальної точки зору, ринок може бути внутрішнім і зовнішнім. Внутрішній ринок, у свою чергу, може бути національним, регіональним і локальним (місцевим). Національний- не весь внутрішній ринок даної країни, обмежений рамками її кордонів. Регіональний- ринок окремого територіального підрозділу (республіки, краю, області, району). Локальний -ринок якоїсь місцевості, яка включає певну сукупність населених пунктів. Регіональні і локальні ринки на відміну від національного не мають чітко окреслених кордонів, тісно між собою пов’язані.

Кожний вид ринку має свої особливості. Всі вони тісно пов'язані і органічно взаємодіють: якщо відбувається порушення в одному з них, то це викликає перебої в роботі інших і системи в цілому. Приклад. Розпад національного ринку СРСР привів до серйозних збоїв у функціонуванні регіональних і локальних ринків в республіках. Утворення нових самостійних національних держав викликало необхідність формування цілого ряду нових національних і регіональних ринків, без яких економіка молодих держав нормально функціонувати не може. Всі види ринків можуть бути введені принаймні у чотири економічні утворення: ринок товарів і послуг; ринок грошей; ринок цінних паперів; ринок робочої сили. За ними стоять реально діючі вищеназвані ринки.

Ринкова система

На підставі цього можна зробити висновок, що економіка являє собою сукупність взаємо пов’язаних і взаємозумовлених ринків, які утворюють цілісну ринкову систему. Всі елементи цієї системи знаходяться в певних співвідношеннях один з одним. Так, наприклад, підприємець, розпочинаючи виробництво, щоб потім на товарному ринку продавати товари, спочатку повинен на ринку робочої сили купити необхідні трудові ресурси. На ринку грошей і цінних паперів добуваються кошти для фінансування капіталовкладень. А це означає, що економічне життя підприємця (бізнесмена) протікає практично у двох вимірах. Один вимір мікроекономічний характеризує поведінку підприємця на окремо взятому ринку. Одночасно він об’єктивно втягується і в більш широкий економічний процес, де вступає у відносини з тими, хто володіє ресурсами і торгує ними на інших ринках. У масштабах народного господарства цей процес називається процесом відтворення або макроекономічним процесом.

Явища мікроекономічного порядку (ціна, гроші, попит, пропозиція, конкуреція) лежать на поверхні, а тому вони досліджуються з моменту виникнення самої економічної науки. Розуміння ж того, що в господарських процесах є ще один макроекономічний аспект, прийшло значно пізніше. Одним з перших економістів, хто звернув увагу на взаємозв’язок різних сфер економіки і визначив співвідношення між ними, був К.Маркс. Саме він встановив, що реалізація сукупного суспільного продукту можлива лише при наявності певної пропорціональності між першим і другим підрозділами суспільного виробництва, а також в середині них.

К.Маркс і його послідовники займалися в основному виробничою стороною макроекономічної рівноваги, вивчали таку економіку, де на всіх ринках попит дорівнює пропозиції. І тут їх досягнення безсумнівні. В аналізі ринкової системи немалих успіхів досягли також англійські економісти Дж.М.Кейнс і Дж.Хікс, американські - Е.Хансел, І.Фішер, М.Фрідмен та ін. Ми будемо розглядати умови функціонування ринкової системи як на мікро-, так і на макрорівні.

Характеристика ринкової системи буде неповною, якщо ми обмежимося лише перерахуванням видів ринку. Кожний вид ринку має свої організаційні форми, які забезпечують його функціонування. Сукупність цих організаційних форм створює інфраструктуру ринку [12]. Так, в інфраструктуру споживчого ринку (ринку товарів народного споживання) входять магазини, сільські та міські ринки, ярмарки, аукціони; ринку засобів виробництва - товарні біржі, торгові доми, підприємства оптової торгівлі, ярмарки, виставки; фінансового ринку - кредитно-банківська система, фондові біржі, торговці цінними паперами, державна бюджетна система; ринку робочої сили - біржі праці, обласні та міські центри зайнятості населення, контори працевлаштування; ринку послуг - брокерські та ділерські контори, аудиторські фірми, лізингові та страхові компанії, юридичні консультації тощо. Суть і значення елементів інфраструктури ринку будуть розглянуті у наступній темі.

Розглянуте вище дає підставу говорити, що в широкому розумінні ринок це цілісна, дуже складна і багатофакторна система, яка включає в себе чотири основних елементи. Див.схему 1 2.

Схема 12. Ринкова система

Співвідношення і взаємодія цих елементів складають структуру ринку.