Ринкова економiка

1.2.3. Просте і капіталістичне товарне виробництво

1.2.3. Просте і капіталістичне товарне виробництво

Єдність і відмінність простого і капіталістичного товарного виробництва

Розрізняють два типи товарного виробництва: просте і капіталістичне. Просте характерне для перших етапів розвитку товарного виробництва, коли продукти виготовлялися для обміну самостійними дрібними товаровиробниками ремісниками і селянами. Основною його рисою є : дрібна приватна власність на засоби виробництва,особиста праця і обмежена мета виробництва, зумовлена його примітивним харктером. Проте з часом, в міру розвитку продуктивних сил, коли з’являється можливість виготовляти все більшу масу додаткового продукту, товарне виробництво поступово починає набувати підприємницького характеру. В результаті змінюється мета виробництва. Якщо раніше метою було забезпечення умов існування товаровиробника і його сім’ї, то тепер нею стає нажива, збагачення. Таким чином, просте товарне виробництво трансформується в капіталістичне, характерними рисами якого є: крупна приватна власність на засоби виробництва, наймана праця і мета - збагачення.

Між простим і капіталістичним товаром виробництвом є істотні відмінності. По-перше, простому товарному виробництву властиве поєднання виробника із засобами виробництва, між тим як капіталістичне виробництво породжує відокремлення виробників від них, перетворюючи їх у найманих робітників. По-друге, просте товарне виробництво засновано на особистій праці, а капіталістичне на найманій. По-третє, метою простого товарного виробництва є забезпечення джерела існування товаровиробника та його сім’ї, метою ж капіталістичного виробництва є нажива. Але, не зважаючи на ці відмінності, просте товарне виробництво і капіталістичне однотипні, так як вони мають одну і ту ж економічну основу - приватну власність на засоби виробництва. Тому просте товарне виробництво, розвиваючись в умовах приватної власності, неминуче веде до виникнення капіталістичного виробництва, воно є його вихідним пунктом.

Основна суперечність товарного виробництва

В силу яких же факторів відбувається перетворення одної суспільної форми в іншу (тобто Простого товарного виробництва в капіталістичне)? Аналіз розвитку товарного виробництва, заснованого на приватній власності, показує, що головною рушійною силою такого перетворення виступає його основна суперечність - між приватною і суспільною працею. Що це за суперечність? Справа втому, що будь-яке виробництво носить суспільний характер. Але його суспільний характер в різних умовах проявляється по-різному. В умовах приватної власності і панування товарних відносин, суспільний характер проявляється опосередковано, через ринок. Тобто, працюючи у своєму приватному господарстві,кожен товаровиробник вважає, що це є його приватна особиста справа. Але в умовах товарного виробництва він виробляє продукт не для себе, а щоб продати. Тобто цей продукт повинен задовольнити чиїсь потреби. І наскільки ці потреби /чужі/ будуть задовольнятися, товаровиробник дізнається лише тоді, коли винесе свій товар на ринок і відчує попит на нього. Попит і буде тим суспільним визнанням затрат праці товаровиробника на виготовлення даного продукту. Причому цей попит може бути меншим, або більшим. Від цього вже буде залежати, якою мірою суспільство визнає приватні, індивідуальні затрати товаровиробника. Отже, товаровиробник може або виграти, або програти, в залежності від того, наскільки він врахував суспільні потреби. Саме це зумовлює той факт, що окремі виробники, виробляючи товари на ринок, стають один до одного у відносини конкуренції: кожен намагається дорожче продати, дешевше купити. А результатом цього є посилення сильного і падіння слабшого, збагачення меншості і зубожіння маси. В кінцевому рахунку це веде до перетворення маси самостійних виробників у найманих працівників, а багатьох дрібних підприємств і закладів в результаті концентрації і централізації в невелику купку крупних підприємств. Так поступово просте товарне виробництво трансформується в капіталістичне.

Товарне виробництво і приватна власність

Ще на один дуже важливий і об’єктивний процес слід звернути увагу у світлі тих тенденцій, які проявляються зараз у нашій економічній політиці. Мова гіде про посилене пропагування і впровадження дрібнотоварної приватної власності у різних галузях виробництва. Видається це як магістральний шлях розвитку нашої економіки.

Слід зазначити, що виникнення капіталістичного товарного виробництва привело до розкладу приватної власності на два типи:

а/ трудову /дрібнотоварну/ приватну власність - власність самих працівників, засновану на особистій їх праці;

б/ нетрудову /крупну/ капіталістичну - власність, засновану на найманій праці. Ця власність належить власникам капіталу. Власність дрібних товаровиробників представлена в основному ремісничими і напівкустарними промисловими підприємствами, сімейними фірмами у сфері послуг, сільському господарстві і т.д. Загальною тенденцією у розвитку цього типу приватної власності на сучасному етапі в країнах Заходу є постійне послаблення її позицій. Так, у США навіть у такій сфері виробництва, як переробна промисловість, де біля третини підприємств є дрібнотоварними, питома вага їх на товарному ринку не перевищує одного відсотку. Отже, повернення до дрібної приватної власності у виробництві це є крок назад, крок всупереч основних тенденцій розвитку світової економіки.

Далі. В умовах великого і складного виробництва починають діяти дві прямо протилежні тенденції. З одного боку, товарне виробництво неухильно розширяється. Це зумовлено поглибленням поділу праці, подальшою спеціалізацією суспільної праці /окремі виробничі функції, наприклад, перетворюються у самостійні виробництва/, збільшенням кількості обособлених товаровиробників /у США, наприклад, за період 1974-81 pp. кількість підприємств зросла майже на 8 млн./, абсолютним зростанням населення, його потреб і т.д. З іншого боку, відбувається обмеження сфери стихійного регулювання економіки ринковим механізмом (конкуренцією, попитом і пропозицією), тому що велике, масштабне виробництво не може ефективно функціонувати без свідомого централізованого координування. Це давно було помічено на Заході і перехід до державно-монополістичного капіталізму був нічим іншим, як переходом від стихійного ! ринкового регулювання економіки до спроб її державного регулювання. Широке застосування отримала контрактна система, при якій виробництво ведеться в розрахунку на заздалегідь відомий ринок, на конкретного споживача. Отже, стихія і тут обмежена. Значна частина товарів складає внутріфірмовий оборот, що передбачає їх плановий, а не стихійний розподіл. Отже, хоча товарне виробництво у сучасній світовій економіці, як і раніше, є пануючою формою суспільного виробництва, механізм його впливу на суспільний прогрес суттєво змінився, про що мова йшла в попередній темі. Тому, формуючи ринкову економіку в Україні, слід враховувати ці нові тенденції у характері функціонування сучасного товарного виробництва.

Висновки

1.Просте товарне виробництво, засноване на приватній власності на засоби виробництва, неодмінно трансформується в капіталістичне, тому, що вони однорідні за своєю економічною основою.

2.Капіталістичне товарне виробництво, виникнувши на базі приватної власності, привело до її розкладу на трудову і нетрудову. Це стало основою поляризації суспільства на різні маєткові групи і загострення соціальних конфліктів.

3. Прийшовши на зміну натуральному виробництву як більш прогресивна форма господарювання, товарна економіка з часом теж зазнає змін. На певному етапі розвитку суспільного виробництва /в міру його укрупнення і ускладнення/ формуються об’єктивні умови, які передбачають необхідність доповнення стихійного ринкового механізму регулювання економіки свідомим централізованим.

4. Тому, формуючи ринкову економіку в Україні, необхідно йти не по шляху формування ринкової економіки капіталістичного типу /в розвинутих країнах це пройдений етап/, а ринкову економіку соціального типу, що забезпече просування вперед, а не повернення назад в епоху первісноцб нагромадження капіталу.